Молода захисниця Франківська-Прикарпаття Богдана Лапхан провела доволі насичений 2024 рік. Спершу на клубному рівні вона допомогла Франківську-Прикарпаття вдруге стати чемпіоном України.
Влітку Богдана була лідером Збірної України U-21 з баскетболу 3х3 у Лізі націй і зрештою зіграла на чемпіонаті світу 3х3 за збірну U-23. А ще вона була основною розігруючою молодіжної збірної 5х5 на Євробаскеті і отримала виклик до національної збірної у листопаді на матчі відбору на чемпіонат Європи-2025.
Про багатий на події 2024 рік та про початок кар’єри Богдана Лапхан розповіла пресслужбі ФБУ.
– Цей рік став доволі насиченим для Вас – чемпіонство в Суперлізі, в Молодіжній лізі, внутрішніх змаганнях 3х3, влітку молодіжна збірна і Ліга націй 3х3, восени молодіжний чемпіонат світу 3х3, національна збірна… наскільки Ви задоволені роком в цілому і своїми виступами?
– Так, рік був дуже насичений, були позитивні і негативні моменти, чемпіонати в Україні пройшли дуже вдало і стали важливими досягненнями, виступи за збірну також додали цінного досвіду на міжнародній арені.
В цілому я задоволена, але є ще над чим працювати і вдосконалюватися.
– Що в баскетбольному плані можна назвати головною подією року для Вас?
– Виклик до національної збірної.
– Мабуть мрія більшості молодих баскетболістів – потрапити в національну збірну. Коли цієї осені отримали виклик до збірної України, які були емоції?
– Емоції, коли дізналась про виклик до збірної, були змішані – це і радість, і хвилювання. Радість від того, що мене помітили, а також хвилювання через відповідальність.
– Як прийняли в команді? І як тренування з Аліною Ягуповою? Можливо щось для себе підмітили?
– Команда прийняла тепло, була хороша атмосфера, я перетиналась з деякими дівчатами в 3х3 та 5х5, тому з цього приводу хвилювання не було. Щодо Аліни, то тренування з нею – це окремий досвід, вона є справжнім лідером і професіоналом.
– Збірна U-20 цим літом продемонструвала один з кращих результатів за останні роки. Наскільки в команді були задоволені 6-м місцем?
– Шосте місце на чемпіонаті Європи – доволі непоганий результат, зважаючи, що це один з кращих виступів, але звичайно хотілося боротися за вихід в Дивізіон А.
– Момент з хворобою в кінці змазав сприйняття чемпіонату Європи?
– Момент із хворобою дещо став неприємним фактором. Можливо, саме це завадило команді.
– Наскільки важко було грати в збірній 5х5 між турами Ліги націй 3х3?
– Перехід з 3х3 в 5х5 дійсно був непростим, фізично 3х3 є більш динамічнішим і контактним, вимагає швидкості та швидкого прийняття рішення, тому після перших стопів потрібно було швидко перейти на більш тактичний і позиційний баскетбол 5х5. Зміна покриття теж зіграла роль, коли на першій товариській грі я отримала незначне пошкодження ікри, але досвід гри в обох форматах став важливим етапом у розвитку.
– Виклик на молодіжний чемпіонат світу 3х3 в збірну U-23 був несподіваним?
– Так, було неочікувано, хоча тренер мене попередив, що можливо такий варіант буде, що я поїду, бо були деякі проблеми зі складом.
– Ви непросто виграли два матчі першого дня (Австрія, Бенін), але у вирішальному матчі програли Китаю 18:19. Чого не вистачило для виходу в чвертьфінал?
– Гра з Китаєм була важкою, але ми могли перемагати, десь, можливо, не вистачило холоднокровності, були не до кінця зіграні між собою, мало досвіду в таких іграх.
– Як тренери оцінили виступ?
– Тренерам, думаю, результат не дуже сподобався, але вони бачили, як команда бореться до останнього.
– Що для Вас взагалі значить одягати синьо-жовту майку України?
– Це відповідальність і честь представляти свою країну на міжнародній арені
– Розкажіть, як розпочали займатися баскетболом?
– Я з Дубно, де почала займатися баскетболом з 2 класу. Моя мама тренер з баскетболу в місцевій ДЮСШ, тому в мене не було варіантів, окрім баскетболу)
– Чи займались ще якимось спортом окрім баскетболу? І коли остаточно зрозуміли, що своє майбутнє пов’яжете з професійним баскетболом?
– Паралельно в 11 років почала займатися веслуванням на байдарці, займалася 2 роки. Ще змалку батьки підтримували мій вибір займатися баскетболом, тому з роками було зрозуміло, що я цим спортом буду займатися і у майбутньому.
– По ВЮБЛу Ви грали за Рівне, як опинились в ОСДЮСШОР?
– На товариський грі між Рівнем і Дубно, тренеру Юлії Коптельовій здалися непоганими мої навички і вона запросила мене до своєї команди.
– Чому Ви в 2022 році перейшли до Франківська?
– Після повномасштабного вторгнення я виїхала закордон, але літом повернулася в Україну і поїхала на збори 3х3 в Івано-Франківськ. Там з Юрієм Процюком домовилися, що наступний сезон я буду грати за БК Франківськ-Прикарпаття.
– В минулому сезоні і вже в цьому Ваша роль в команді дуже виросла, хоча десь Вам доводиться конкурувати з капітаном Ольгою Алексейчик. Наскільки вона Вам допомагає?
– В команді я вже третій сезон, тренер бачить в мені перспективу, дає достатньо ігрового часу, з кожною грою стаю все більш впевненіша на паркеті, плюс цю впевненість передає наш капітан. Оля завжди підтримає, як на майданчику, так і поза ним.
– В цьому сезоні у Суперлізі всього чотири команди, але всі можуть виграти у всіх. Які очікування від другої частини сезону? Кого бачите головним суперником в боротьбі за чемпіонство?
– Кожна гра важка по своєму, кожна команда бажає перемогти. На мою думку, команди в жіночій Суперлізі більш-менш рівні, тому потрібно готуватися до ігор, які залишились в сезоні і налаштовуватися тільки на перемогу, будемо старатися відстоювати своє чемпіонство.
– У січні команду очікують матчі на Кубок України. Наскільки для гравців важливе повернення Кубку (гратиметься вперше з 2022 року)?
– Для жіночого баскетболу великий плюс повернення Кубку України, тим більше, що в ньому прийматимуть участь команди Вищої ліги. Буде більше команд, більше боротьби та інтриги.
– Дякую за інтерв’ю, вітаємо з Новим роком. Що б побажали любителям українського жіночого баскетболу зокрема і українцям загалом у 2025 році?
– Хочу всіх привітати з Різдвом та Новим Роком, дякую всім вболівальникам, які підтримують жіночий баскетбол. Хочу щоб збулася мрія всіх українців, щоб швидше була перемога і настав мир, дякую ЗСУ за можливість грати в улюблену гру.
