Ексклюзивне інтерв’ю Спорт 24 з Євгеном Марусяком – першим українцем, який стрибнув з трампліна на лижах на дистанцію понад 200 метрів. Про смаколики, перед якими не може встояти, найбільшого дотепника серед світових зірок і феномен Кобаясі.
“Стрибок – це ніби подарунок, про який ви давно мріяли”
– Що відчуває атлет під час польоту з трампліна на лижах?
– Я отримую від цього задоволення. Настільки приємні відчуття, словами важко передати. Це ніби вам зробили подарунок, про який ви дуже давно мріяли. Правда, кайфую лише тоді, коли стрибок вдається.
– Яка фаза стрибка найстрашніша?
– Немає страху. Який може бути страх, якщо ти кайфуєш від свого заняття.
– Любите зайнятися ще якимось екстримом, окрім свого виду спорту?
– Звісно, люблю. Але зазвичай нема часу на такі розваги. У кінці сезону можемо покататися на гірськолижних трасах, на сноуборді. Пробував роуп-джампінг – стрибав на 30 метрів вниз. До речі, відчуття трохи схожі до тих, які переживаю під час польоту. Але це вже у міжсезоння. До речі, стараємося не грати у футбол, бо це травматичний вид спорту.
– За які футбольні команди вболіваєте?
– Я не можу назвати себе фанатом, більше люблю побігати у футбол, аніж його дивитися. Але коли грають Динамо чи Шахтар у єврокубках, то можу повболівати.
– Які фактори, окрім техніки атлета, впливають на результати у стрибках з трампліна?
– На мою думку, найбільше впливають погодні умови. Коли вітер дує вам в спину, то бали додають, а якщо він зустрічний, то віднімають. Але, як на мене, краще вже хай тобі віднімуть бали, але ти покажеш кращу техніку і сам стрибнеш далі.
“Дуже люблю мамині і бабусині голубці та борщ”
– Дотримуєтеся жорсткої дієти? Буває, що дуже хочеться якогось смаколика, але доводиться стримуватися, адже у вашому спорті треба суворо тримати вагу?
– Так, звісно. Стараємося обмежувати себе у воді. Також вживати рибу замість м’яса, бо воно забирає в організму більше енергії для перетравлення. Якщо чесно, під час дієти мене дуже тягне на чіпси. А взагалі дуже люблю мамині і бабусині голубці і борщ. Борщ – це взагалі улюблена їжа. Але ці страви можу собі дозволити навіть під час сезону, коли є перерва у кілька днів між змаганнями.
– У чому магія Турне чотирьох трамплінів? Який ваш улюблений етап?
– Це, можна сказати, легендарний турнір, який триває в новорічні свята. Трамплін не можу один виділити, вони всі круті. Але коли щось не вдається, то вся магія зникає.
– Хто найпершим привітав вас після перемоги на Континентальному кубку?
– Найпершими привітали суперники. Потім прибігли партнери по команді, принесли мені одяг, щоб я не змерз. Дуже тепло і емоційно вітали. Дірект теж завалений в різних месенджерах.
– З ким з іноземних спортсменів найбільше спілкуєтеся? Хто найвеселіша людина у вашому товаристі?
– Із зіркових атлетів, наприклад, спілкуюся з Хальвордом Еґнером Гранерудом. Він мене першим привітав у Instagram. До речі, він мені подарував нагороду-сердечко, яку виграв на етапі в Нойштадт-Кульмі. Дуже проста і приємна людина.
Найбільші “приколісти” Юкія Сато з Японії і Пьотр Жила з Польщі. Пьотрик – то своя комедія. Він завжди дуже веселий: там вийшов, там щось ляпнув, завжди створює позитивний настрій.
– У чому феномен Рьою Кобаясі, на вашу думку? Завдяки чому він досягнув успіху і чому його намагаються наслідувати так багато атлетів?
– Кобаясі – володар олімпійського золота, чемпіон Турне чотирьох трамплінів, та й людина він хороша – тому до нього всі тягнуться. На мою думку, важливу роль зіграла його надзвичайна цілеспрямованість і працездатність. В нашому виді спорту за 5-6 років ти нічого не досягнеш. Плюс, у нього є можливості, є де тренуватися.
– Як ви ставитеся до постаті Матті Нюкянена – чотириразового олімпійського чемпіона, який мав проблеми з алкоголем і законом? Як йому, попри такий спосіб життя, вдавалося триматися на висоті?
– Я теж чув багато історій про його спосіб життя. Напевно, втримався завдяки таланту.
“Тренер з другом на руках принесли мене із загіпсованою ногою. Мама плаче, бабуся плаче, всі плачуть”
– Ви дивилися фільм “Едді “Орел” (трагікомічна стрічка про Едді Едвардса – першого представника Великої Британії на зимовій Олімпіаді у стрибках з трампліна – Спорт 24)? Якщо так, які моменти найбільше запали в душу?
– Звісно, дивився. Як тільки він вийшов. Дуже сподобався. Щоправда, деякі моменти були для мене дивними. Наприклад, як тренер вийшов на трамплін зі сигаретою і пивом? Насправді п’яного його б точно ніхто не випустив під час змагань.
Було кілька моментів, які…ну не довели до сліз, але розчулили. Наприклад, батьки не хотіли, щоб Едді займався цим спортом, але коли побачили його на Олімпійських іграх, то дуже кричали, підбадьорювали. Цей момент дуже зворушив.
– А як ваші батьки поставилися до того, що ви займаєтеся стрибками з трампліна. Не боялися? Це вже ж таки екстрим.
– Перший місяць батьки взагалі не знали, що я почав займатися цим видом спорту. У 2014-му році, коли я зламав ногу, сказали: “Все, більше ніяких стрибків, ніяких лижів – щоб ми більше цього не чули!”. Пам’ятаю, як тренер з другом на руках принесли мене із загіпсованою ногою. Мама плаче, бабуся плаче, всі плачуть. Але зараз вже нормально ставляться до мого заняття. Навпаки, підтримують, кажуть, що вірять у мене.
– Норіакі Касаї до 47 років змагався на етапах Кубка світу. Ви плануєте таку тривалу кар’єру?
– Доки зможу, доти хочу стрибати. До речі, зараз Касаї досі стрибає, просто вже не на такому топ-рівні. Мені здається, це дуже важко. Але якби мені вдавалося, як і йому, то чому б і ні?
– Траплялися якісь курйози під час стрибків?
– У мене ні. Це відбувається настільки швидко, що затримую дихання на час стрибка. Може, хтось і дихає. Мені здається, що я ні.
– Ви родом з Криворівні – легендарного місця. Останнім часом дуже багато туристів їдуть туди подивитися на автентичну гуцульську коляду. Ви коли-небудь брали участь в цьому дійстві?
– На жаль, тільки спостерігав. І ходив колядувати хіба що до сусідів. Бо з 14 років я на коляду був вдома десь раз чи два.
– Ще одна асоціація з Криворінею – “Тіні забутих предків”. Читали книгу або дивилися фільм?
– Дивився фільм. Дуже сподобався. У нас досі живуть бабусі, які пам’ятають, як Параджанов приїжджав знімати своє легендарне кіно.
