В останньому місяці календарного 2023 року одразу до двох символічних збірних – п’ятого ігрового тижня жіночої Суперліги та другого етапу чемпіонату України 3×3, що відбувся в Івано-Франківську, – потрапила захисниця Франківськ-Прикарпаття Ольга Алексейчик. Про те, яким був для неї рік, найкраща асистентка Суперліги (6.0 передач за матч) розповіла в інтерв’ю прес-службі ФБУ.
– Ольга, 2023 рік добігає кінця. Як він склався для вас, що в ньому для вас було особливим?
– Рік вийшов дуже насиченим та вдалим. Вперше у історії баскетболу Івано-Франківська його жіноча команда виграла чемпіонат України. Франківськ-Прикарпаття також потрапив до Фіналу Чотирьох ЄЖБЛ. Ми посіли там 4 місце, але для дебюту це можна вважати гарним результатом.
Зараз теж все складається досить добре. Ми йдемо на 2 місці у жіночій Суперлізі за підсумками першого кола. Так, це не місце на чолі турнірної таблиці, але й поганим його не можна назвати. Минулого тижня наша команда стала переможницею туру першості 3×3, тож скаржитися за великим рахунком нема на що.
Крім того, влітку відбувся мій дебют у тренерській професії. Мої дівчатка зі збірної України 3×3 спочатку впевнено пройшли кваліфікацію на чемпіонат Європи U-17, а потім посiли там високе 5 місце – і це також можна віднести до успіхів 2023 року.
– У літнє міжсезоння склад Франківськ-Прикарпаття значно змінився. Наскільки це відчувалось на старті чемпіонату?
– Так, влітку ми зазнали значних втрат. Христина Філевич, Таїсія Удоденко, Вероніка Космач – усім цим гравчиням одразу складно було знайти заміну. Наш склад значно омолодився і ми від самого початку розуміли, що нам буде важче, ніж у чемпіонському сезоні. Однак на старті чемпіонату ми програли лише Київ-Баскету. При цьому були й об’єктивні причини тих невдач, наприклад травми кількох гравчинь основного складу.
На початку грудня до нас повернулася Христина Філевич, чому всі дуже раді. Христина – досвідчена та сильна гравчиня. З нею вся команда однозначно стала сильнішою. Взагалі хочу сказати, що і чемпіонат бiльш потужний, ніж минулого сезону. Це добре і для самих команд, і для вболівальників, бо їм стало цікавіше стежити за подіями у першості.
– На вашу думку, чи може ще хтось втрутитися у суперечку Київ-Баскета та Франківська за головні нагороди?
– Я б за своїм рівнем виділила ще одеський Інтерхім. Команда не дуже впевнено розпочала чемпіонат, але з нею завжди дуже важко грати, коли вона ловить кураж. Ми переконалися у цьому в нашому останньому матчі, який вийшов дуже конкурентним. Переможець протистояння визначився на останнiх хвилинах.
– Перший поєдинок з Інтерхімом Франківськ провів набагато впевненіше. Чому ці матчі вийшли настільки різними?
– Ми дуже серйозно налаштовувалися на Інтерхім. У першому матчі у всіх нас просто виходило майже все, а у суперниць – якраз навпаки. А ось наступного дня одеситки, можна сказати, “прокинулися” і створили нам дуже багато проблем.
– У центральних поєдинках першого кола з Київ-Баскетом можна було зіграти бiльш вдало?
– Так, я вважаю, що була можливість “зачепитися” як за перший матч, так і за другий. Але чомусь в обох іграх ми просто провалювали третю чверть. Був великий шанс виграти другий матч, оскільки напередодні травмувала руку гравчиня суперника Юлія Гутевич, а в першій половині протистояння ми посадили на фоли Аню Ольховик. Проте тим, що ці гравчині випали з обойми, ми не скористалися.
– У чому Франківськ здатний додати, щоби повторити минулорічний успіх?
– Насамперед хочу сказати, що все в наших руках. Ми стали зігранішими в порівнянні з початком сезону. У перших іграх було непорозуміння з новими дівчатами, не до кінця було ясно, на що вони здатні. Зараз уже всі мають уявлення, що в першу чергу необхідно робити на майданчику. Вважаю, що у другій половині сезону ми здатні показати більш стабільну гру.
– У Франківська достатньо молода команда. Прогрес молоді під час чемпіонату відчувається?
– Так, відчувається. Наприклад, порівняно з минулим роком дуже зросли в майстерностi Богдана Лапхан та Анастасія Шепелюк. Настю Шепелюк я взагалі вважаю найкращою гравчинею Вищої ліги на даний момент. Постійна успішна гра у цій лізі допомогла їй розкритися. У Суперлізі вона будь-якої миті готова принести користь нашій команді.
– Цього місяця ви увійшли одразу до двох символічних збірних. Вам взагалі легко перемикатися з класичного баскетболу на 3×3?
– Це не зовсім важко. Основна складність полягає в тому, що потрібно перемикатися на інші м’ячі. Перед туром 3×3 три останні дні були повністю присвячені підготовці до нього. Взагалi, я вже давно виступаю як у змаганнях із класичного баскетболу, так і у 3×3.
– Цього року ви набули першого тренерського досвіду. Наскільки відрізняються погляди на баскетбол гравця та тренера?
– Я не думала, що тренувати буде настільки важко, як це виявилося насправді. Тренувати набагато важче, ніж бути гравцем. Я зіткнулася з тим, що ноги та руки смикаються допомогти своїм підопічним на майданчику, а тобі весь час треба керувати грою. Про переживання, постійне бажання допомогти дівчаткам, годi й казати. Але мені цей досвід дуже сподобався. Ти отримуєш величезну насолоду, коли бачиш, як у дівчаток горять очі, як вони з величезним бажанням тренуються і намагаються виконати те, чого ти від них хочеш. У мене давно вже не було такого задоволення!
– Які у вас плани наступного 2024 року?
– Сподіваюся, що Франківськ-Прикарпаття у другому сезоні поспіль стане чемпіоном України. Пізніше будуть сформовані тренерські штаби збірних країни різного віку 3×3. Відштовхуватимуся від того, чи вийде далі тренувати. Якщо вийде, то літо має бути дуже насиченим.
– Що можете побажати нашим уболівальникам напередодні Нового Року?
– Насамперед хочеться всім побажати здоров’я та мирного неба, щоб ми знову почали насолоджуватися життям, а не жити так, як це відбувається в умовах війни. Окремо хочу подякувати ЗСУ за можливість займатися улюбленою справою. Слава Україні і всім нашим Героям і Героїням, хто боронить державу. Хотілося б також у новому році бачити наших уболівальників на трибунах.
