Серед 11 гравчинь жіночої збірної України, які готуються до стартових матчів відбору до Євробаскету-2025, є форвардиня румунського Клужа Вероніка Любінець. Вероніка не брала участі у відбірному циклі до останнього чемпіонату Європи, а в інтерв’ю прес-службі ФБУ поділилася своїми почуттями від повернення до головної команди країни та розповіла про свій нинішній етап кар’єри.
– Вероніка, з якими почуттями сприйняли виклик до збірної України? Все ж таки у збірній востаннє ви виступали досить давно. Чи відрізняються ці відчуття від тих, коли отримували запрошення до збірної, виступаючи за українські клуби?
– Я завжди з гордістю виступала за збірну своєї країни. Нині ці почуття ще сильніші, бо навіть на баскетбольному майданчику всім нам, гравчиням збірної, хочеться показати, що під час війни наша країна не здається і обов’язково здобуде свою найголовнішу перемогу.
Зараз, коли я виступаю за кордоном, до цих почуттів додається невеличке хвилювання від майбутньої зустрічі з дівчатами, своїми партнерами по збірній. Я сумую за ними і з нетерпінням чекаю на зустріч з ними.
– Євген Мурзін назвав жеребкування відбору до чемпіонату Європи, яке визначило Україні в суперники Сербію, Португалію та Північну Македонію, робочим? Ви згодні з ним?
– Так, я згодна з Євгеном Вікторовичем. Абсолютно нормальний жереб. У кожному матчі ми боротимемося за перемогу і прагнутимемо виконати своє головне завдання – завоювання путівки на чемпіонат Європи.
– Як ставитеся до думки тих фахівців, які визначили у фаворити групи Сербію, хоча зараз, напевно, у неї команда слабша за ту, що була кілька років тому?
– Можливо, фахівці в чомусь і мають рацію. Однак це в жодному разі не означає, що ми просто так віддамо сербській команді перше місце у групі. Будь-який спортсмен і будь-яка команда завжди мають своєю цiлью перемогу в кожному матчі. Тільки під час турніру побачимо, хто є фаворитом групи.
– Стосовно календаря матчів особисто у вас є якісь побажання? Можливо, з Португалією добре було б зіграти спочатку на виїзді?
– У мене особисто немає. Це зовсім не важливо. Все одно з кожною командою доведеться зіграти двічі. Головним буде наш рівень гри, який ми зможемо продемонструвати.
– Португальську команду збірна України прийматиме 12 листопада у Ризі. Сподіваєтесь на підтримку від українських переселенців?
– Підтримка вболівальників дуже важлива, вона завжди підштовхує тебе вперед. Дуже хочеться, щоб на наш матч із португальською командою прийшло якнайбільше людей.
– Як оцінюєте свою сьогоднішню форму?
– Вважаю, що вона набагато краща, ніж була минулого сезону. Я багато тренувалася влітку у баскетболі 3×3. Це дуже допомогло мені підготуватися до сезону необхідним чином.
– В матчі Клужа з Тиргу-Муреш ви відіграли набагато менше, ніж звичайно – лише 20 хвилин. Це не пов’язано з проблемами зі здоров’ям?
– Абсолютно ні. За сімейними обставинами я кілька днів не тренувалася. Напевно, головний тренер команди вважав, що я не готова відіграти 30-40 хвилин. Але я останнім часом наполегливо тренувалася, хотіла надолужити втрачене.
– Які завдання у чемпіонаті Румунії здатний вирішувати у нинішньому сезоні Клуж?
– Думаю, що ми здатні увійти до трійки призерів. У нас зараз зібрана гарна команда. Наші прямі конкуренти – Констанца та Арадь. Констанца представляє Румунію у EuroCup Women. Арадь – також дуже сильний конкурент. Взагалі хочу сказати, що цього сезону кожна команда елітного дивізіону конкурентна.
– Ви повернулися до румунської першостi через рік. Його рівень змінився?
– Рік тому я в Румунії грала лише десь півтора місяці. Тоді в чемпіонаті було 11 команд, зараз їх стало 8. У чемпіонаті поменшало грошей, відповідно стало менше легіонерів. Проте зараз чемпіонат став дуже рівним. Майже кожна гра конкурентна. Можу, наприклад, сказати, що нещодавно ми двічі грали на Кубок країни із Брашовим. Вдома нам вдалося виграти 24 очки, а ось на виїзді довелося тяжко. Перед своїми вболівальниками суперник зібрався та зумів взяти у нас реванш, щоправда, з невеликою різницею – 2 очки.
– Ви разом із американкою Алексіс Паною – одна з двох легіонерок у команді. Яке взагалі ставлення до легіонерок у Румунії? На них у клубах дивляться як на гравчинь, які багато в чому мають забезпечувати результат?
– Так, ми з Алексіс тільки двi легіонерки, але в нас до лідерок команди вiдносяться також двi досвідчені місцеві гравчинi. Звичайно ж, на нас з моєю американською партнеркою лежить відповідальність за успіхи команди, і ми розуміємо, що маємо бути її лідерками. Однак наш головний тренер завжди наголошує, що Клуж – це насамперед команда, і ми маємо грати командно. Якщо у когось не виходить гра у нападі, то він обов’язково має допомогти команді у захисті. Все доволi просто.
– Після від’їзду з України ви пограли у Польщі, Угорщині, Німеччині та Румунії. Який із цих чемпіонатів виділили б за своїм рівнем?
– Мені дуже сподобався німецький чемпіонат. Польська та угорська лiги також сильні, але в цих двох країнах велика різниця в класі між лідерами та аутсайдерами. У слабкій команді ти можеш отримувати велику кiлькiсть хвилин, але великого задоволення від гри все одно не отримаєш. Зараз у мене така команда, яка може надати впевненості у своїх силах. У нас, до того ж, дуже сильний тренер. У Клужі можна прогресувати, а як кар’єра складеться далі – побачимо.
– Вероніка, питання, не пов’язане з баскетболом. Коли ви у минулому роцi виступали в Румунії, в одному з інтерв’ю сказали, що люди там із співчуттям поставилися до українців після початку війни у нас в країні та з першого дня допомагали їм за можливості. Ставлення румунів до наших подій через півтора року залишилося тим самим?
– Ставлення ніяк не змінилося, а в нашій команді одна з моїх партнерок надає постійну фінансову допомогу Україні. Але багато людей у Румунії почали думати, що в нас війна якось пішла на спад. Я завжди наголошую на тому, що це не так, що війна триває і на превеликий жаль, в Україні щодня гинуть військові та мирні люди. І тому теж хочу ще раз сказати, що у найближчих матчах нашій збірній хочеться хоч якось порадувати наших людей.
