Футбол – це гра мільйонів, де кожен гравець має свою унікальну історію. Ми поспілкувалися з 21-річним воротарем “Прикарпаття” Андрієм Бобинцем, який розповів про свій шлях у футболі, перші матчі, психологічні аспекти гри та підготовку до весняної частини сезону.
– Як ви почали займатися футболом, чому обрали позицію голкіпера?
Мій шлях у футбол розпочався у 12 років. Після школи ми з друзями завжди залишалися на подвір’ї та ганяли м’яча. У якийсь момент стало зрозуміло, що команді не вистачає воротаря, і я без вагань зайняв цю позицію. Згодом це стало моїм покликанням.
– Які спогади залишилися про перші матчі ДЮФЛУ? Чи є якісь курйозні моменти?
Одним із найбільш незабутніх моментів був матч проти “BRW-ВІК”. Ми буквально за перші 10 хвилин пропустили три м’ячі, і вже на 15-й хвилині тренер зробив чотири заміни, в тому числі й мене. Це був справжній футбольний шок, але згодом такі моменти допомагають ставати сильнішим.
– Нещодавно ви повернулися з зимових зборів. Як проходила підготовка до весняної частини сезону?
Збори проходили в Закарпатті, і головний акцент був зроблений на фізичній підготовці. Усі викладалися на максимум, і найголовніше – ми повернулися без травм. Атмосфера була робочою, але водночас дружньою, що лише додавало мотивації.
– Навесні команда гратиме у групі “Вибування”. Як оцінюєте шанси “Прикарпаття” на збереження місця в лізі?
Ми розуміємо, що опинилися в непростій ситуації, але віримо в свої сили. У команді панує бойовий дух, і кожен працює на результат. Ми готові боротися до останнього.
– Наскільки важливий психологічний аспект для воротаря?
Дуже важливий. Воротар – це остання лінія оборони, і його впевненість передається всій команді. Головне – не зациклюватися на помилках, адже без них у футболі не буває.
– Який ваш улюблений момент у грі воротаря?
Найбільше люблю момент, коли вдається зробити видовищний сейв або правильно прочитати гру. Це відчуття неперевершене. Також важлива взаємодія з командою – коли ти не просто відбиваєш м’ячі, а керуєш захистом.
– Кого наслідуєте у стилі гри?
У мене немає одного кумира, але надихаюся грою Давіда Рая з “Арсеналу” та Яна Зоммера з “Інтера”. Їхній стиль – це суміш надійності, реакції та гри ногами.
– Як виглядає типовий день воротаря під час тренувального збору?
Наш день схожий на графік інших футболістів, але є свої особливості. Ми з тренером воротарів виходимо на поле на 20-25 хвилин раніше, працюємо над технікою, а потім приєднуємося до загальної групи. Зараз у Франківську акцент робиться на тактиці, тому деталі дуже важливі.
– Наскільки важливою є робота з тренером воротарів?
Без цього нікуди. Я люблю аналізувати свої дії, шукати слабкі місця та працювати над ними. Тренер допомагає зрозуміти, що саме треба покращити, і дає потрібні настанови. Це безцінний досвід.
– Як родина ставиться до вашої футбольної кар’єри?
Мене дуже підтримують, особливо мама і дядько. Вони завжди поруч, і якщо треба – можуть і “струснути”. Це важливо, бо без підтримки близьких було б значно складніше.
– Як проходила ваша особиста підготовка до товариського матчу з “Металістом 1925”?
Нічого особливого, головне було просто показати свою гру. Це був товариський матч, але навіть у таких поєдинках важливо викладатися на максимум.
– Чи аналізували ви гру суперника перед матчем?
Масштабного аналізу не було, але тренери наголошували, що у “Металісті 1925” багато досвідчених гравців. Окремо розбирали моменти з Владленм Юрченком, який чудово виконує штрафні удари.
– Як ви оцінюєте момент з пропущеним м’ячем?
Завжди є частка відповідальності воротаря. Можливо, я міг зіграти краще, можливо, стінка мала діяти інакше. Але це футбол – важливо зробити висновки і рухатися далі.
– Як швидко ви змогли повернутися в гру після пропущеного гола?
Для воротаря головне – не дозволити емоціям взяти гору. Треба одразу переключитися і продовжити гру, адже команда покладається на тебе.
– Чи були тактичні зміни після перерви?
Ні, ми продовжували грати відкритий футбол, як і планували. Тренери хотіли, щоб ми не сідали глибоко в оборону і не боялися атакувати.
– Чи дають спаринги достатньо ігрової практики для підготовки?
Безумовно. Саме через матчі приходить впевненість, тому спаринги – дуже важлива частина підготовки.
– Які особисті цілі ставите перед собою?
Хочу довести тренерам, що заслуговую місця в основному складі. А ще – рости і вдосконалюватися з кожним матчем.
– Як команда сприймає критику після невдалих матчів?
Критика – це нормально. Головне, щоб вона була конструктивною. Ми завжди аналізуємо свої помилки, і це допомагає рухатися вперед.
– Що для вас означає підтримка фанатів “Прикарпаття”?
Це щось особливе. Коли виходиш на поле і чуєш, як тебе підтримують трибуни, це додає сил та впевненості. Дуже вдячний нашим вболівальникам!
– Що ви хочете сказати вболівальникам перед наступним колом сезону?
Ми цінуємо вашу підтримку і зробимо все, щоб радувати вас перемогами. Приходьте на стадіон – разом ми сильніші!
