У Франківську вже сім років на базі ДЮСШ № 2 тренується жіноча команда з регбі-7 «Прикарпатські вовчиці». Тренер Богдан Микитюк працює з кількома групами дівчат – від найменших, десятирічних – до 30+.
Насправді, обмежень у віці для регбі немає. Адже, що більше досвіду має гравчиня, то ефективнішим є результат, каже тренер, пише Репортер.
Сила, швидкість, техніка
У регбі-7 на полі зустрічаються дві команди по сім гравців, ще по п’ять – в запасі. Сама гра триває два тайми по сім хвилин. Поле має 100 на 70 метрів, тож бігти є куди. Головна мета – занести м’яча до зони суперника, в ідеалі – до зони воріт і набрати якомога більше очок.
Богдан Микитюк прийшов у регбі-7 з волейболу.
«Директор ДЮСШ Андрій Гандера запропонував мені набрати команду, створив хороші умови. Це була перша дівчача команда з регбі у Франківську, – розповідає тренер «Прикарпатських вовчиць». – Це дуже цікавий вид спорту, який поєднує гендерну рівність і активний рух. І жінки, і чоловіки мають можливість пробувати себе у ньому, хоча раніше були думки, що регбі – чоловіча гра. Дівчата доводять, що вони теж можуть грати і бути успішними. Наше першочергове завдання – розуміти дівчат, бути до них уважними. Тоді все у них вдасться».
У 2016 і 2018 роках вихованки Микитюка були чемпіонками Вищої ліги, вибороли третє місце у категоріях U21 та U14. У складі юніорської збірної України виступали в Андоррі, Польщі та Франції.
Нині кандидатками до збірної України є франківські регбістки Ольга Гірак та Анастасія Василишин. У резерві збірної – Марія Копильців і Тетяна Попадин.
Регбі-7 з 2016 року входить до Олімпійської програми. Нині в Україні є вісім дорослих жіночих команд з цього виду спорту.
Минулого року в Україні пройшла перша гра з регбі-15 – збірна Західного регіону грала проти збірної Одеси. Серед гравчинь були й три франківські регбістки. Перемогли одеситки. У регбі-15 тайми тривають вже по 40 хвилин, а в кожній команді по 15 гравців.
Особливо тут раді новим учасницям з інших видів спорту – боротьба, футбол, бокс, легка атлетика.
«Це ігровий спорт, тому їм точно буде цікаво, знайдуть свою фішку, – каже тренер. – У мене є гравчині і 1982 року народження, 1983, 1987. У нашому виді спорту досвід має значення. Якщо якнайдовше затриматися в команді, мати більше ігрових моментів, то гра буде досвідченішою, а результат – кращим».
Кожне тренування має три блоки: силовий – вправи з обтяженнями, гантелі, штанги та гирі, біговий і відпрацювання вправ на технічне виконання ігрових елементів. Взимку тренуються на базі фізико-технічного ліцею, а влітку в Микитинцях і на стадіоні університету нафти і газу. Крім того, у тренажерці та в залі для боротьби ДЮСШ № 2.
Пристрасть і дисципліна
Набирають на секцію дівчат з 10 років. Треба мати дозвіл батьків, пройти тестування на загальну фізичну підготовку та морально-вольові якості, а також медогляд – здоров’я потрібне міцне.
«У дитячому віці на тренуваннях ми розвиваємо моторику, безпечні ігрові вправи, дитина освоює елементи регбі. На початку регбі безконтактне, – розповідає Богдан Микитюк. – А на змагання виходять лише спортсмени, які готові фізично, морально й технічно. Гра контактна, тож можна травмуватися. А профілактикою травматизму є добре володіння технічними елементами. Є стереотип, що регбі – це м’ясорубка і місиво, але насправді усе зовсім не так. У регбі є п’ять принципів, яких усі мають дотримуватися: солідарність, дисципліна, повага, пристрасть і доброчесність».
Анастасія Василишин прийшла в регбі з футболу у 2017 році. За три місяці потрапила у збірну та стала капітанкою команди «Прикарпатські вовчиці».
«До того ніколи навіть про таку гру не чула, але вирішила спробувати. Прийшла на тренування, так і залишилася. Тренер Богдан Микитюк зміг зацікавити мене регбі-7, тож я захотіла в ньому розвиватися, – розповідає Анастасія. – А ще він показав інший бік спорту – на змаганнях ми знаходили час на екскурсії, гуртував нас, організовував дозвілля. Завжди вчив любити регбі, показував, що це хороша гра для сильних дівчат з характером.
У збірній я почала показувати хороші результати і доводити, що дівчата можуть грати не гірше за хлопців. У 2019 році на чемпіонаті Європи ми взяли 10 місце серед 16 команд і цей результат став найкращим за всі роки для нашої збірної. Цього ж року стала чемпіонкою України у Вищій лізі».
Як капітанка, Анастасія збирає команду, гуртує її. Каже, старається навчити дівчат бути дружніми, підтримувати одна одну, допомагати – особливо новеньким і маленьким показати, що команда – це одне ціле.
«Ми працюємо разом. Я не керую всіма, а лиш показую, що я такий самий гравець і буду йти з ними до перемоги, – говорить Анастасія Василишин. – У регбі ти показуєш свій жорсткий характер. У цей спорт йдуть сильні дівчата, готові боротися, виривати перевагу, незважаючи на різні перешкоди».
Мамам рекомендують
«Гра специфічна, але ми всім даємо шанс спробувати свої сили. У нас є три різні рівні підготовки. Можна займатися для себе чи брати участь у змаганнях, готуватися і ставати чемпіонкою. Можна стати суддею чи агенткою – шукати інших дівчат для команди, – розповідає Богдан Микитюк. – Я завжди відкритий і радий новачкам. Коли дівчина потрапляє в соціум команди, вона знаходить щось позитивне для себе і залишається. Обирає той темп і рівень занять, які їй підходять».
Мама трьох дітей Оксана Архипчук обрала для себе любительський варіант. Якщо є нагода, тренування не пропускає. І хоч її віку там є лише ще одна дівчина, а решта значно молодші, всі вболівають одна за одну. Каже, їй у команді комфортно.
«Мій чоловік був у національній команді з регбі в Йорданії. І мені це нагадує про молодість, коли я ходила вболівати за нього, – каже Оксана. – Я вирішила спробувати, бо шукала спорт для себе, а залишилася, бо це цікава командна гра. Крім того, регбі дає різноманітне навантаження – я тут і бігаю, і нападаю. Регбі дуже складне, є багато правил, і водночас – неординарне: ти біжиш вперед, а м’яча передаєш назад, аби командою просунутися вперед… Перші дні ламається мозок. Я все кажу, що мамам трьох дітей регбі просто показане, аби знімати всю напругу та агресію, що в тобі накопичується. На тренуваннях значна частина відводиться захватам, коли ти нападаєш на людину, охоплюєш її та пробуєш кинути на землю. Цей елемент тактильності дозволяє викинути внутрішні емоції».
Хоча сама участі в змаганнях не бере, Оксана Архипчук з чоловіком та старшою донькою не пропускають нагоди піти повболівати за «Прикарпатських вовчиць». І це вже стало хорошою сімейною традицією.
У березні цього року Франківськ вперше прийме гімназіаду України з регбі серед учнів. Будуть змагання серед дівчат і хлопців. Тож Богдан Микитюк запрошує прийти подивитися, повболівати за наших спортсменок. Каже, спорт дуже видовищний, а от вболівальників таки бракує.
