Цього сезону баскетбольна команда “Франківськ-Прикарпаття-ПНУ” стала чемпіоном жіночої Суперліги.
До того ж, у 22-х матчах франківська команда здобула 22 перемоги, не зазнавши жодної поразки. Окрім цього, “пантери” виступали у Європейській лізі, де пробилися до Фіналу чотирьох і посіли четверту сходинку.
Про цей сезон, жіночу національну збірну України з баскетболу 3х3, академію та плани на майбутнє, журналіст Фіртки поспілкувався із головним тренером БК “Франківськ-Прикарпаття-ПНУ” Юрієм Процюком.
Насамперед вітаю вас та команду з чемпіонством у Суперлізі!
Дякую. Дійсно успішний сезон для нашого баскетбольного клубу. Команда завоювала золоті нагороди жіночої Суперліги, а також вдало виступили у змаганнях 3х3.
В Олімпійському ігровому виді спорту – баскетболі 3х3, “Пантери” стали чемпіонами України, чемпіонами України серед молодіжних команд та серед юнацьких команд. Також в активі успішний виступ у студентських змаганнях, представляючи Прикарпатський університет, БК “Франківськ-Прикарпаття-ПНУ” став чемпіоном Європи і виступив на чемпіонаті Світу у Стамбулі.
Сезон загалом видався успішним та приніс нам виключно перемоги.
Як вам сезон Суперліги в умовах війни?
Хочеться подякувати Федерації баскетболу України, що попри повномасштабне вторгнення, таки змогли організувати чемпіонат. В змаганнях взяли участь 12 команд – це рекордне число. Баскетбол в Україні живе та розвивається.
Можливо, не так, як минулі роки, де грало багато легіонерів. Проте, дівчата, які залишилися в Україні, мали можливість позмагатися.
У вас 22 перемоги у 22 матчах. Однак, як ви оціните виступ команди з точки зору тренера. Чи все виходило? Чи виникали проблеми?
Досить продуктивний сезон. Хочу подякувати дівчатам за те, як вони проводили матчі. Ми грали агресивно, постійно застосовували пресинг. Попри рахунки, а ми вигравали і +120, і +80 очок, ми все одно демонстрували атакувальний та агресивний баскетбол, ми не стояли.
Дівчата були сконцентровані. Проводили заміни, використовували всю ротацію.
З тренерського боку скажу так, що ми продуктивно працювали, у нас було понад два десятки комбінації проти особистого захисту, близько десяти комбінацій проти зонного захисту. Різні види пресингу: зонний, особистий, змішаний. Суперникам завжди було важко проти нас грати.
Всі дівчата йшли до цього трофею і навіть “перевиконали” поставлені завдання. У 22 матчах здобули 22 перемоги. Статистика свідчить сама за себе: влучання триочкових — 35%, 58% — двоочкових, в середньому, 58 підборів тв 33 перехоплення за гру.
Команда в гостях набирала 115 очок, в середньому. Ми виконували те, що відпрацьовували на тренуваннях.
Як оцінюєте рівень суперників у цьому сезоні?
Рівень команд впав. До цього, наші лідери – “Прометей”, Київ-Баскет”, “Будівельник”, у них основу складали легіонери. У нас стратегія клубу інша.
Ми зробили ставку на місцевих вихованців та українок. Були двічі на п’ятому місці, двічі – на четвертому. Ми “підбиралися” до медалей.
З відходом легіонерів, деякі команди розпалися та перестали існувати.
Вероніка Космач, Дарія Завертайло провели у нас п’ять сезонів. Дівчата стали справжніми лідерками. Христина Філевич, Оксана Моллова, Ольга Сівакова, Таїсія Удоденко – досвідченні гравчині. Також, запросили Анжеліку Ляшко, яка перейшла з “Київ-Баскета”. Сплав досвіду та молоді – спрацював.
У нас було в ротації 17 гравців, тому ми могли дати відпочинок провідним гравчиням та набратися досвіду молодшим.
Для всіх молодих гравчинь — це успішний сезон. Всі продемонстрували ріст. Дівчата в тренувальному процесі мали більш важчі ігри, ніж на змаганнях.
Мені б хотілося і надалі працювати з цими спортсменками. Вони вперті, з характером – такі маленькі “пантерки”, які заслужили на перемогу в сезоні.
Попри такі розриви в рахунках, з ким було важко грати саме в Суперлізі.
Напевно проти “Інтерхіма”. Команда з Одеси — досвідчена, яка цим складом грає вже багато років. Цей клуб правильно рухається, маючи хороший сплав молодості та досвіду. Вони чинили гідний опір і посіли заслужене друге місце.
У багатьох матчах доля поєдинку вже вирішувалася у першій-другій чвертях. Чи не було проблем із мотивацією?
Не було. У нас широка ротація і всі дівчата виходили та були сконцентровані. В очах горіли і грали так, ніби нічия. Мене тішить таке ставлення до справи, що не дивлячись на результат, команда і далі грала й домагалася всіх поставлених цілей.
Ми граємо для вболівальників, тому не можемо собі дозволити розслабленість.
Наступний сезон Суперліги. Чи є шанс на покращення рівня команд та чемпіонату?
Ключовим буде те, чи зможуть повернутися легіонери. І чи зможуть інші клуби повернути українок, які виїхали.
Після нашої перемоги у війні, маємо надію, що повернуться ті команди, які зникли – “Будівельник”, “Прометей” та інші. Повернуться іноземці в Україну. Вони будуть флагманами нашого баскетболу, чи франківська команда займе цю нішу?
Хочу сказати, що ми вже зайняли цю нішу. Хіба повернуться легіонери. Все-таки підхід у вихованні нашої молоді та місцевих гравців – спрацював.
Ми першими в Івано-Франківську стали чемпіонами України в олімпійських видах спорту.
Щодо Європейської ліги. Яка ваша оцінка дебюту в євросезоні?
Для початку, цей сезон став можливим завдяки нашій владі, міському голові та почесному президенту — Вікторії Сусаніній. Федерація баскетболу запропонувала такий варіант, ми порадилися і взяли участь.
Я вважаю, що доволі вдалий виступ у першому сезоні. У груповому етапі ми провели дуже насичені матчі. Був період, коли ми провели п’ять ігор за десять днів в чотирьох різних країнах. Витримали таке навантаження. В позитив можна занести перемогу над сильною командою “Нептунас” із Литви, де грають американки та лідери збірної України, вони зайняли друге місце. Ми їх перемогли з різницею у +8 очок. Також, була впевнена перемога над командою “ТТТ Рига”.
Всі ігри ми провели на виїзді. Перепоною була відсутність домашнього майданчика. Але команда все одно перемагала та заслужено вийшла у Фінал Чотирьох. Такого не зміг зробити жоден український клуб – у перший сезон вийти до четвірки найкращих, тому для нас – це без сумніву успіх.
Фінал чотирьох проходив у Варшаві. Звичайно, важко конкурувати. В 1/2 ми зустрілися із командою “Хомутов”. Там американки, сплав європейок досить сильних. Ми налаштовувалися на цю гру і ми дали бій. Трохи не вистачило в кінці матчу. Не вистачило ігор з підвищеною відповідальністю, бо між останньою грою регулярного чемпіонату Європейської жіночої баскетбольної ліги та фіналом вищевказаних змагань пройшло два місяці. А команда має бути в тонусі.
Дівчата молодці, достойно виступили. На матч прийшло багато українців, нас щиро підтримували, грати в такій атмосфері дуже приємно.
Півфінал провели доволі успішно, але у другому півфіналі “Полонія” несподівано програла. На наш матч вони вийшли злішими і більше хотіли перемогти. Ми невдало зіграли, але це була така єдина гра (в тому матчі “Полонія” перемогла із рахунком 100:53). У команді грають три американки і є великий бюджет. Зарплата однієї більша, ніж у всього нашого основного складу.
Ми знайшли свої плюси. Дали зіграти молодим гравчиням, тому отримали доволі успішний результат – вихід до фіналу та четверту сходинку. На цьому не зупиняємося і в наступному сезоні хочемо здобути медалі.
Якби ви могли повернутися до матчу 1/2 Фіналу чотирьох, що б змінили?
Не вистачило однієї-двох досвідчених гравчинь. Велике навантаження впало на наших лідерів. І те, що у суперників була більша ротація – це допомогло. Вони більше робили замін та мали більше сил.
Ми тоді повернулися у гру. Три влучні триочкові кидки від Христини Філевич і ми поступалися на шість очок. Проте, все ж таки забракло кількох кваліфікованих гравців у кінці. Є розуміння, що потрібно підсилитися на наступний сезон, якщо хочемо здобувати хороший результат на євроарені.
Щодо планів на майбутнє. Чи буде якийсь відпочинок, чи знову до роботи?
Відпочинку не буде, як такого. Може тиждень, може 10 днів. В році, це єдиний період, коли дівчата можуть перепочити. У нас сезон продовжується. Попереду ігри кубка України 3х3. Хочемо надалі перемагати, ми звикли перемагати.
Наймолодші дівчата будуть готуватися до гімназіади, будемо надіятися, що вони поїдуть у Бразилію, де гідно представлятимуть нашу країну. Також, наші юніорки будуть готуватись в системі баскетболу 3х3 до фіналу чемпіонату світу U18, чемпіонату Європи U17 і Олімпійського юнацького фестивалю. З 10 квітня дівчата розпочинають тренування.
Як і гравці молодіжного складу, які приймуть участь в молодіжній лізі України з баскетболу та в складі молодіжної збірної України з баскетболу 3х3 U23 та U 21 в світових змаганнях «Ліги націй».
Основні гравці: Вероніка Космач, Оксана Моллова, Ольга Алексейчик, Христина Філевич та Анжеліка Ляшко будуть готуватися до кваліфікації чемпіонату Європи.
До речі, вперше в історії команда “Франківськ-Прикарпаття” виступатиме у Світовій лізі 3х3.
Від результатів виступів у цій лізі залежатиме те, чи зможемо пробитися на Олімпійські ігри напряму, чи у кваліфікаційний турнір, які дають шанс за належної підготовки потрапити на Олімпіаду.
Ми поставили собі завдання — потрапити на Олімпіаду.
Щодо підсилення. Чи маєте когось “на олівці”, це будуть українки, чи можливо іноземні гравчині?
Виключно українки. Зокрема гравчині, які є вихованками нашого франківського баскетболу. Зараз я веду перемовини з однією баскетболісткою і впевнений на 90%, що вона перейде у наш клуб.
Також маємо бажання запросити гравців національної збірної України з баскетболу 3х3 з метою якісної підготовки до кваліфікаційних турнірів Олімпійських ігор. Я не буду називати прізвища, але це кваліфіковані гравчині і багато років провели у нашому клубі і надіюся, що вони виступатимуть тут у наступному сезоні.
Команда стане сильнішою, бо у нас виступи у єврокубках, боротьба за Олімпійські ігри, тому наше завдання “підписати” цих гравчинь.
Не буде проблем із фінансуванням?
Завжди хочеться більшого.
Але те, як загалом опікуються, щиро переживають за становлення команди міський голова Руслан Марцінків та почесний президент клубу Вікторія Сусаніна, міська влада, частково управління спорту ОДА та Прикарпатський університет – це багато означає для здобуття успіху не тільки у Всеукраїнських, але й в Європейських та світових змаганнях з баскетболу та баскетболу 3х3.
Ми дуже сподіваємося на їхню підтримку й надалі.
Яка ситуація із клубною системою підготовки гравців БК «Франківськ-Прикарпаття ПНУ»? Чи підходить Івано-Франківськ для розвитку молоді?
Є вершина. Команда, яка є топовою в Україні. Баскетбольний клуб “Франківськ-Прикарпаття-ПНУ”. Ця команда має свої завдання та цілі. Наступна ланка — це молодіжна команда. Вона буде виступати в Європейській молодіжній лізі до 20 років. Ставимо завдання – успішно виступити у цьому турнірі. І, скоріш за все, заявимо цю команду другою у Суперлізі.
Третій щабель — це наші, як я називаю, малюки. Юнацькі команди. Вони на базі Івано-Франківської дитячо-юнацької спортивної школи №2. Тут є група вищої спортивної майстерності, а також, стараємося підтягувати молодих гравців (вихованки ОДЮСШ, тренер – Євтушенко Аїда Вікторівна), щоб вони виступали в Юнацькій лізі України та юнацькій Євролізі.
Чи немає проблем з тренерами?
В клубі проблем немає. Є проблема з кадрами на рівні дитячо-юнацьких спортивних шкіл. Я хочу, щоб тренери не просто відбували номер, але й готували кадри для основної команди.
Жіноча збірна України з баскетболу 3х3
Вас чекає кваліфікація на Олімпіаду. Коли будуть ці турніри та які шанси у нас?
Федерація баскетболу ставить максимальні завдання. У Світовій жіночій лізі 3х3 заявилося 30 команд, тому за результатами цього турніру буде зрозуміло, чи ми зможемо пробитися. Потрібно потрапити в десятку, щоб взяти участь у двох кваліфікаційних турнірах. Потрібно здобувати рейтинг. Формат Світової ліги ще з’ясовується. Також, навантаження впаде на наші команди до 23 та 21 років.
Тобто, від наших виступів на Світовій лізі та Лізі Націй все і залежить. Хочеться ще очок на Чемпіонаті світу від нашої юнацької збірної, яку тренує мій помічник Дмитро Неволін.
Якщо потрапити у трійку найкращих — то це одразу гарантує місце на Олімпіаді. Проте важко про це говорити, бо конкуренція передбачається на високому рівні.
Розкажіть про досягнення під час роботи головним тренером національної збірної України з баскетболу 3х3 в період 2014-2017 років.
В той час, коли я був тренером національної жіночої збірної України 3х3, команда зайняла друге місце на Європейських іграх в Баку у 2015, друге місце на Чемпіонаті світу 2016 року в Гуанджоу (Китай). У 2017 році у півфіналі Чемпіонату світу, який прходив у місті Нанст (Франція), сталася прикра суддівська помилка, яка не пропустила нас до фіналу і ми взяли бронзові нагороди, в підсумку чемпіонату світу з ігрового Олімпійського виду спорту.
Але ми привчили вболівальників до успішного виступу на світових змаганнях і ми вважали, що могли досягнути більшого. На той момент, Україна була топовою збірною, яка постійно боролася за медалі.
В періоду з 2017 року я продовжив працювати зі студентською збірною України з баскетболу 3х3 сформовану на базі Прикарпатського університету.
За результатами роботи ми стали чемпіонами Європи в 2017 році в місті Спліт (Хорватія), в 2019 році в місті Порту, в 2022 році в місті Лодзь (Польща) та срібними призерами чемпіонату світу в 2018 році в місті Сямень (Китай).
Вважаю зараз в роботі треба поєднувати досвід з молодістю та намагатись бути конкурентними в боротьбі за вихід на Олімпійські ігри. Хоча, це не так легко, бо інші країни розвивалися та виросли в ігровому плані.
Однак попереду важка робота щодо досягнення результату.
Днями прийматимуть рішення щодо участі росіян та білорусів в Олімпіаді-2024 у Парижі. І чути заяви, що якщо будуть вони, то змагатимуться без нас. Хочеться почути від тренера, людини, яка наближена до цього, що ви відчуваєте і як ставитеся до цього. Як-не-як, участь в Олімпійських іграх — це вершина кар’єри і цього прагнуть всі спортсмени.
Час поділився: до 24 лютого і після. Ця орда наробила багато біди. І я вважаю, що країнам-терористам немає місця в спорті.
Я не уявляю того, чим закінчиться наша зустріч на майданчику чи, скажемо, в побуті, наприклад в готелі. Я вірю у розсудливість Міжнародного олімпійського комітету і росіян та білорусів там не буде.
Якщо так станеться, що вони там будуть, то всі українці матимуть за честь провчити цих орків. Ми більше не можемо їх сприймати як адекватних людей.
Хто у світі є для вас прикладом розвитку цього виду спорту?
Дуже подобається система гри Іспанії та Бельгії в баскетболі. Вони грають у сучасний, агресивний баскетбол. Ми прагнемо грати так, як вони. Хочеться дійти до того рівня.
Однак, в баскетболі 3х3 ми вже неодноразово перемагали їх, як і грізну зараз збірну Франції. Ми вперта нація і не хочемо поступатися провідним командам.
Питання із розряду фантастики. Якщо вам запропонують очолити якусь чоловічу команду. Якою буде відповідь?
Все залежить від багатьох чинників. Не хочеться відповідати на це запитання.
Вважаю, є багато плюсів, як і в чоловічому баскетболі – де багато уваги зараз приділяється саме атлетизму спортсменів. Жіночий баскетбол йде своїм шляхом розвитку, вдосконалюються системи техніко-тактичних дій, вважається що у дівчат кращий відсоток триочкових кидків.
Тут можна ще багато наводити аргументів в користь.
Щодо мене, то я працюю вже 27 років в жіночому баскетболі, пройшовши шлях від дитячого тренера до тренера національної збірної України з баскетболу 3х3.
Вважаю, що потрібно завжди вдосконалюватись і йти не тільки в ногу із сучасними системами ведення гри, але й розуміти куди розвивається гра. Для вдосконалення немає меж.
