Поразка команди Сергія Реброва у першому ж матчі чемпіонату Європи 2024 року від Румунії (0:3) стала для футбольної України справжнім шоком. Такого старту від нашої національної команди не очікував ніхто, навіть найзатятіші скептики.
Одним із тих, хто відчув розчарування підсумком цієї гри, був екскерманич «Миная», «Олександрії», «Карпат» і «Закарпаття» Володимир Шаран:
– Всі ми очікували на стартову перемогу, яка могла б стати вкрай важливою для нашого футболу і країни загалом. Особливо якщо зважати на нинішню ситуацію в Україні. На жаль, цього не сталося. Мені вже стали телефонувати навіть з-за кордону – із Німеччини, Польщі. Всі запитували: «Що скажеш?». А що я говоритиму? Перебуваю в шоці, як і кожен українець, хто усім серцем вболівав за наших хлопців.
– І все ж: що думаєте з приводу такого несподіваного фіаско?
– Знаєте, до старту чемпіонату Європи я мовчав, адже ще у грі із збірною Німеччини сподівався, що у нашій національній команді буде награватися склад. А потім – зі збірною Польщі. Однак у нас все тривали експерименти, експерименти… Практично основним складом зіграли лише із Молдовою, яка є надто слабким суперником для того, аби зробити якісь висновки щодо моделювання гри у стартовому матчі чемпіонату Європи. Хоча ми розуміли, що Румунія теж буде закриватись. Проте румуни – це не збірна Молдови, що ми у понеділковому матчі і побачили.
І я вже не раз говорив, що як ти не крути, а ігрова дисципліна і порядок все ж таки у більшій мірі б’є клас. А якщо цього класу немає, то все у грі вирівнюється і перемагає та команда, яка більше виконує тренерські вимоги. У нинішній збірній Румунії мені відоме лише прізвище її капітана, більше із футболістів «Триколор» нікого не знаю. А от румунська «молодіжка» – непогана була торік команда. Зараз це покоління гравців намагається заявити про себе і в національній збірній, та поки що у цьому процесі триває перехідний етап. Та як би там не було, а румуни довели дієвість свого стиля. У румунській команді я побачив «Олександрію» тієї пори, коли я працював в ній головним тренером.
– У чому вбачаєте паралелі?
– В першу чергу, це організація гри у захисті. Тому що для мене фундамент командної гри – це саме побудова оборони, спрямована на збереження воріт у недоторканості. Втім, це аж ніяк не означає, що ми повинні тримати глибину оборони. Ні. Потрібно правильно використовувати три варіанти оборони: це глибина, середня зона і, звичайно ж, пресинг. І от у перші двадцять хвилин матчу у Мюнхені збірна Румунії показала, як вірно грати при глибині оборони, коли ініціатива була повністю віддана українській команді. І коли коментатор під час трансляції у середині першого тайму сказав, що за статистикою кількість передач нашої збірної майже у чотири рази перевищує аналогічний показник румунів, я було подумав: «Невже у футболі роль відіграють лише передачі?!». Так, звичайно, контроль м’яча – це здорово, але якщо повертатись до мюнхенського поєдинку, то у нас жодного моменту не було. І коли я побачив, що після двох флангових передач Коноплі лише один Довбик знаходився у створі воріт, а при цьому ні Судакова, ні Мудрика, ні Шапаренка не було поряд, то для мене це було дивно.
Як тут не згадати матч-відкриття між збірними Німеччини та Шотландії, коли у перші двадцять хвилин у штрафному майданчику британців гостювало п’ять гравців команди господарів? Чи варто тоді дивуватися, що німці буквально знесли Шотландію. Це було зроблено за рахунок того, що «включення» були за спини оборонців і в ті зони, звідки забиваються м’ячі. Повторюсь: так, контроль м’яча – це дійсно красиво, але найголовніше полягає не в цьому. Якщо йдуть флангові передачі до чужих воріт, а нікого з гравців збірної України у карній зоні немає, то як ви можете забивати?! Як взагалі можна за таких умов створити моменти? Контроль м’яча без завершальних ударів – утопія для футболу.
– Ви згадали про гравців середньої ланки, від яких у матчі з румунами очікували значно ефективнішої гри…
– Судаков надто часто зловживав індивідуальною грою. Були ситуації, у яких потрібно було віддавати передачі, а він з цим явно затягував. У Мудрика було теж саме. В одному з характерних епізодів його пресингували, «накривали» відразу кілька гравців, тож Михайлу варто було відпасувати партнеру під ударну позицію – зокрема, Степаненку. Та всього цього не було, люди просто грали на себе. Цьому, чесно кажучи, я дуже здивувався. І невдовзі наша збірна отримала гол, після чого, як завжди, потрапили під психологічний прес. Виникла розгубленість і було видно, що футболісти не знають, що робити. Почалася хаотична біганина вперед з відкриванням, що ні до чого не призвело. А от у румунів все вийшло навпаки: з’явилась впевненість, після чого нам забили другий м’яч, а потім на куражі і третій.
– Як оцінюєте дії голкіпера Андрія Луніна у цьому матчі?
– На превеликий жаль, у другому пропущеному м’ячі він нас не виручив. Та й у випадку з першим під час виконання передачі наш воротар помилився. А третій гол – то взагалі. Два румунських футболісти розігрують «стандарт», а у нас лише один гравець вибігає. Чому не вибігав другий?! Як таке може бути? Я не розумію. Не треба, щоб відразу два гравці висувались на фланг. Румуни беруть і на замаху спокійно прибирають Шапаренка, йде передача з флангу – і отримуємо третій гол. Це просто жах. Для мене, втім, як і для всіх людей, хто підтримує збірну України, це було щось на кшталт удару під дих. Якщо у двох наступних матчах – із Словаччиною та Бельгією буде така сама гра, то тоді про що ми можемо говорити?
– У чому вбачаєте основну причину стартового фіаско?
– В діях суперника я побачив ігрову дисципліну, порядок і зарядженість на боротьбу. А от у наших футболістів, мені здається, була присутня скутість. Вони виходили перед грою – і це було помітно. Я не думаю, що була якась самовпевненість. І хоча на початку матчу була активність в атаці, та до загострення справа так і не доходила. Можливо, певний відбиток на футболістів збірної України наклав надлишок інформації щодо їхніх трансферних сум. Як на мене, надто сильно роздули рівень наших гравців – зокрема, таких як Судаков, Шапаренко. Ці суми захмарні. У той же час мало кому відомі румуни усіх синьо-жовтих зірок просто «перекусили». Ще раз говорю: у виконанні збірної Румунії побачив «Олександрію» кращих часів.
– Яким вам бачиться подальший перебіг подій у нашій групі?
– Після чергової сенсації, якою стала перемога Словаччини над Бельгією, ситуація у групі у наступних матчах може загостритися так, що стане важко прогнозованою. І все ж я сподіваюсь, що гіркий урок від Румунії змусить збірну України зробити серйозні висновки і два заключних поєдинки вона проведе на максимумі своїх можливостей.
