Франківська команда знайомить зі своїм новачком Владиславом Бабаніним.
– Як взаємодієш з гравцями в команді як новачок?
Все швидко налагодилося і я влився в колектив, тому якихось непорозумінь чи ще чогось не виникало.
– Які виклики ти очікуєш в новому сезоні і як плануєш їх подолати?
Насамперед, це психологічний фактор, все залежить від психології. Головне – це якнайшвидше адаптуватися до команди і сам бути психологічно стійким.
– Як ти зараз себе почуваєш в команді, її атмосфера та як тебе прийняли як новачка?
Все чудово, на вищому рівні і я дуже радий, що потрапив в команду. Колектив дуже хороший, всі підтримують один одного. Буваю дискусії, але це робочі моменти.
– Як ти готуєшся до матчів, чи є в тебе якісь ритуали або звички?
Зазвичай готуюсь до матчів, слухаючи в навушниках музику, яка надихає та підбадьорює духом, щоб краще налаштуватися на гру. Переважно усі футболісти, щоб налаштуватися мають таку звичку, зокрема і я, бо музика дозволяє зменшити навантаження та допомагає досягти кращих результатів.
– Як ти підтримуєш свою фізичну форму поза сезоном?
Свою фізичну форму міжсезоння підтримую зазвичай, відвідуючи тренажерний зал, а також індивідуальні заняття з тренером по фізпідготовці, який підбирає конкретні вправи для різних груп м’язів, для вдосконалення тих чи інших навичок. За декілька неділь до початку зборів тренер дає вправи на координацію, силу, витривалість.
– Що чи хто тебе найбільше надихає у твоїй футбольній кар’єрі?
Насамперед мене найбільше надихають мої батьки, їхня підтримка та розуміння. Це і є моїм стимулом до футбольної кар’єри.
– Чи є в тебе улюблені тренери чи наставники, які вплинули на твій стиль гри?
У футболістів багато тренерів змінюються за футбольну кар’єру, і в кожного з них – своя стилістика, структура гри, тому в мене немає, щоб конкретно когось виділити, бо кожний тренер вніс свою частку роботи в мій розвиток.
– Як ти бачиш свою кар’єру через 5 років, звісно заглядати так далеко в наш час не варто, але все ж ти мабуть ставиш для себе якісь цілі або все ж хочеш здійснити свою мрію дитинства?
Якщо розглядати дитячу мрію, то вона вже здійснилася, – потрапити в професійну команду і зіграти, дай Бог, через декілька тижнів на професійному рівні. Як я бачу себе через 5 років… це насамперед зберегти цей рівень, на якому я зараз знаходжуся, а як краще, то зіграти ще вище.
– Який твій девіз чи життєве кредо, що надихнуло тебе у футбольній кар’єрі?
Були в мене труднощі зі здоров’ям, які не давали мені реалізуватися у спорті, але я собі завжди говорив і говорю “Ніколи не здаватися”. Ось це і є моїм девізом, як бачите зараз я уже в спорті, бо не здався.
“Прикарпаття”, Наталія Павлів-Демяник
