Головний тренер НК “Пробій” Володимир Ковалюк розповів про фінальний плейоф, підбив підсумки чемпіонського сезону та окреслив плани на літнє міжсезоння.
“В овертаймі прийшло розуміння, що ми “натворили” і треба рятувати гру”
– “Пробій” – чемпіон Другої ліги! Ейфорія від чемпіонства вже вщухла, тож розкажіть, які вони будні чемпіонів?
– Зрозуміло, що ми всі разом з клубом відсвяткували, тому що не кожен рік можна ставати чемпіоном, це взагалі може бути подія, яка стається раз в житті. Але це все минуло, ейфорія пройшла, чемпіонат закінчився і ми з тренерським складом одразу стали до роботи – шукаємо нових виконавців, організовуємо поля для тренувань, навчально-тренувальні збори, тому що часу обмаль. Вже є попередній календар згідно якого старт сезону для нас запланований 26 липня матчем Кубка України, тоді як 2 серпня розпочнеться вже, власне, Перша ліга.
В цілому у нас трішки більше місяця на підготовку і це, якщо відверто, дуже мало. Втім, хочеться, щоб футболісти відпочили, вони зробили великий об’єм роботи в чемпіонському сезоні і заслужили на цю відпустку. Ми мали зустріч з нашими футболістами, з керівництвом, на якій обговорили нові умови співпраці у майбутньому сезоні, тож з новими викликами вступаємо у новий сезон.
– Давайте повернемось трішки назад у часі і поговоримо про фінальний плей-офф, у першій грі якого “пробійці” мінімально перемогли у Ковалівці.
– Так, в поточному сезоні фінал складався з двох матчів. До першого матчу ми готувалися в Івано-Франківську і вже тоді ми отримали маленький “дзвіночок”, що футболісти десь фізично не дотягують до того обсягу, якого нам хотілося. Сама гра видалась доволі непоганою і до оголошення повітряної тривоги ми добре себе показали. А от після того, як матч було відновлено, ми перестали грати у свій звичний футбол. І це, звісно, заслуга суперника, що поступався і помчав відіграватись за підтримки рідних трибун. Ми намагались грати від оборони, пробувати забити ще на контратаках, але не склалось. Було помітно, що футболісти хотіли зіграти по рахунку. Ми мали нагоди для того, щоб подвоїти перевагу і комфортно себе почувати перед матчем-відповіддю.
– Мабуть, матч-відповідь на “Пробій-Арені” увійде в історію українського футболу як один з найбільш інтригуючих і напружених фіналів.
– До гри у відповідь ми готувались в Городенці. І ось тут нас дещо підвела погода, адже добряче дощило і провести підготовку до фіналу на всі сто нам не вдалося. До того ж, з цієї ж причини вирішили не тренуватись на центральній арені, адже берегли поле саме на вирішальну зустріч. Тут треба подякувати сільському голові Серафинців, який підготував стадіон, де ми могли проводити тренування.
А от перебіг гри складався доволі буденно – ми забили перший м’яч. На старті другого тайму забили вдруге. І до 70-ої хвилини наврядче хтось міг сказати, що ми не станемо чемпіонами. Але сталося не так як гадалося. Допустили помилку в центрі поля, “привезли” собі штрафний, який ковалівці успішно реалізували. Запас “+2” за сумою двох матчів все ще залишався і причин для паніки не було. Але ми любимо футбол за те, що він складається з дрібниць. Далі у нас були нагоди – ми їх не реалізували, гравці почали нервувати і думками вже очікували на фінальний свисток. Але тут ми пропускаємо вдруге – 2:2. Знову ж таки, рахунок все ще на нашу користь і в доданий арбітром час майстерність суперника взяла гору – гол-шедевр і жодних претензій ні до кого в мене немає. От тоді стало психологічно важко, адже ми вели 2:0, а зараз вже змушені грати ще два овертайми.
– Що сказали хлопцям перед двома додатковими таймами?
– Ви ж розумієте, що в той момент кожен гравець розумів, що на кін поставлено чемпіонство, тож особливо мотивувати їх не доводилось. Попросив лише грати до останньої хвилини. Кажу, хлопці, є ще 30 хвилин, зрозуміло, що буде тяжко і потрібно проявити характер, що вони й успішно зробили. Зрозуміло, що якби не досвідчені футболісти, все б вийшло інакше. Саме завдяки їм вдалось на морально-вольових дотерпіти і здобути “золото”. Мені сподобалося як футболісти грали в овертаймі, повернулися в гру. Тоді прийшло розуміння, що ми “натворили”, що треба рятувати гру. Забити з гри не вдалось, тож далі на нас очікувала серія пенальті.
– Серія пенальті стала “вишенькою на торті” всього змагального сезону.
– Мабуть, для вболівальників – так, але точно не для тренерів. Коли побачив, як Білий не реалізував перший пенальті, то подумав, що все, сьогодні не наш день, мабуть, пані Фортуна відвернулася від нас. Та хлопці вкотре зібралися і досягли свого. Хочу подякувати Вані Піцану, хочу подякувати кожному футболісту, хто пробивав пенальті, хто грав, хто був з нами. Вони молодці, зібралися і вирвали такий омріяний титул. Напевно такі фінали для вболівальників цікаві, але для мене як тренера – це розжарена пательня, на якій буквально не знаєш, куди себе діти.
Вболівальники прийшли відпочити, насолодитись грою, побачити голи, боротьбу. Знаєте, 2:0 вигравати, потім поступатись, далі повернутися у гру і вирвати у серії пенальті – це найщасливіше, що може бути, адже це весь спектр емоцій від захвату до розпачу. Я завжди казав, що футбол не можливий без вболівальника. Наші вболівальники переживали за нас протягом сезону, їздили у майже всі міста за нами, щоб нас підтримувати, за що їм велика подяка.
І так, цей фінал я запам’ятаю на все життя. Якби ми виграли 2:0, то можливо через роки ніхто б його і не згадав – ну виграли 2:0 і крапка. А так кожен з нас пережив справжні емоції як на футбольному полі, так і поза ним. Головне, що все закінчилося на позитивній ноті.
– Зізнайтесь, тренували серію пенальті?
– Ви знаєте, ні, не тренувавли. Минулого року в Кубку ми теж здобули дві перемоги в серії пенальті і тоді теж не проводили тренування. Чому? Тому що, коли тренуєш, футболіст наступного дня буде ще більше хвилюватись. Я не призначав гравців, які битимуть серію. Звісно, можу змусити на правах головного тренера, але гравець може бути психологічно не готовий виконувати одинацятиметровий. Тож запитав хто готовий, футболісти відгукнулись і самі визначили хто за ким пробиватиме. Ми тільки за них молилися і переживали, щоб все у них вдалось якнайкраще.
“Протягом сезону команда продемонструвала, що має характер”
– Давайте підсумуємо чемпіонський сезон. Розкажіть, в який момент ви для себе зрозуміли, що команді до снаги стати чемпіонами України?
– Відверто кажучи, як ми стартували, так і поїхали. Напередодні початку змагань ми не знали рівень команд Другої ліги, тож складно було уявити як для нас складеться цей чемпіонат. А ось коли вже відіграли стартові тури зрозуміли, що ми можемо боротися з будь-яким суперником. Як пам’ятаєте, ми тоді виграли сім матчів поспіль, враховуючи кубкові поєдинки. Задали високий тон і хотілося зберегти його до кінця чемпіонату.
Звісно, у нас був маленький спад через об’єктивні та суб’єктивні причини. Всередині футбольної осені деякі футболісти зазнали травм і ми дві гри поспіль програли, але далі виправили ситуацію і повернулись на стежину перемог.
Кожен з нас хотів стати чемпіоном. Це бажання було в очах футболістів, що з кожною грою додавали, виконували поставлені задачі на полі і розуміли, що з кожна наступна перемога наближала їх до “золота”. Хлопці між собою домовились, що хочуть стати чемпіонами. А якщо футболісти хочуть, то керівництво тим більше хоче. В цілому, наше чемпіонство – це синергія зусиль керівництва, футболістів, тренерського штабу і наших вболівальників, разом з якими ми пройшли цей марафон до омріяного звання найкращих у Другій лізі.
– Ви сказали про те, що “Пробій” дуже добре стартував в чемпіонаті. Поділіться секретом – за рахунок чого вдалося тоді так добре увійти в професіональний футбол, адже де-юре ми новачки змагань ПФЛ?
– Перша причина, на мій погляд, це той факт, що чемпіонат України серед аматорів завершився аж в кінці червня. Тоді ми дали хлопцям тижневу відпустку і одразу розпочали підготовку до Другої ліги. Тож наша команда була фізично готова і не потрібно було заново “набирати” спортивну форму. Ми тільки її підтримали, трохи підтренувалися і почали чемпіонат.
Друга причина полягає в тому, що коли команда підвищується у класі, отримує професіональний статус будь-хто, чи то тренер, чи футболіст, хоче себе проявити, показати всі свої вміння і довести, що здатен досягати вершин. І третій фактор, але точно не найменш важливий у моєму списку – це вболівальники “Пробою”. У нас люди ходять на футбол, люблять футбол. І зрозуміло, що хотілося показати якнайкращі результати і потішити фанатів гарними емоціями у ці складні часи.
– Які складові “золотого” успіху “Пробою” можете виокремити?
– Я на 100% переконаний – щоб добиватися результату в команді повинні бути футболісти як досвідчені, так і молоді. Коли є так званий сплав молодості і досвіду, тоді вдасться показати максимум. У нас все так і сталось – досвідчені “підтягували” молодих, давали настанови, направляли у правильне русло. В цілому, у нас чудовий колектив. Прекрасно розуміємо, що в коли в роздягальні все класно, коли позитивна атмосфера – це і є складова будь-якого успіху. Колектив не тільки складається з футболістів, сюди варто включити і адміністрацію, тренерський штаб, керівництво, партнерів. Та все розпочалось з “роздягальні”. Футбол – насправді проста гра і в час сучасних технологій кожен може зайти в інтернет і навчитися теоретичних основ. Але коли в тебе немає колективу, як би ти не тренував і що би ти не робив, нічого з того не вийде.
Протягом сезону команда продемонструвала, що має характер. Це мені дуже подобається і я завжди говорив, що у нас є прикарпатський дух. І за рахунок характеру ми деякі ігри “повитягували”, тому що без характеру в футболі немає що робити.
Окремо хочу подякувати нашому керівництву за фінансову стабільність у нашому клубі, яка була протягом цього року. Це теж мало вагомий вплив на футболістів, адже кожен знав, що отримає стабільну зарплатню і якщо покаже результат, то отримає премію. Розумієте, кожна гривня в ці складні часи – це дуже важливо, адже керівництво НК “Пробій” разом з партнерами не лише стабільно все виплачує, а й допомагає Збройним Силам України, що дуже важливо. Ми не маємо великих коштів, але отримуємо все стабільно і вчасно. Думаю, що перелічені фактори і зіграли найбільшу роль для здобуття звання чемпіонів.
– Як можете оцінити рівень змагань у Другій лізі?
– Ззовні може здатись, що ми пройшли турнірну дистанцію доволі легко. Але це не так – у нас були хороші конкуренти. Це і молоді команди “Руху” та “Полісся”, де навчені футболісти, вміють грати в футбол, та, напевно, їм трохи не вистачає досвіду, щоб добиватися високих результатів. Це і “Куликів-Білка” та “Скала 1911” з якими грати було зовсім нелегко. На кожного суперника ми налаштовувались, розбирали. Буду відвертий, навесні кожну з шести ігор регулярного сезону ми сприймали як фінал. Фінал, який наближає нас до “золота”. У нас були важкі ігри – у Куликові, коли першими пропустили, з “Рухом-2” у Львові, де також все складалось не так гладко, домашня гра проти “Полісся-2”, яка й забезпечила нам участь у чемпіонському плейоф. Мені сподобався чемпіонат, адже нам протистояли досить непогані команди.
“Перші матчі Семотюка за нашу команду стали для нього сюрпризом”
– Кого з гравців можете відзначити?
– Ви знаєте, я б хотів подякувати кожному футболісту з нашої чемпіонської команди. Хтось зіграв більше, хтось менше, хтось багато забивав, хтось багато асистував. Хтось робив багато “чорнової” роботи, яка не помітна пересічним вболівальникам, але дуже важлива у досягненні результату.
Щодо воротарської ланки, то маємо Івана Піцана та Романа Сердюка, які вдвох провели чемпіонат. І провели на якісному рівні, хоча, зрозуміло, не обійшлось без помилок, але не помиляється той, хто нічого не робить. Звісно, не можу не відзначити і не подякувати Вані за два відбиті пенальті у домашній грі проти “Колоса-2”. Роман теж добре проявив себе і він якраз в тому віці, коли футболіст може якнайкраще показати себе у всій красі. Хотілося б, щоб вони завжди були стабільні, адже ми мало пропускали в чемпіонаті.
Якщо брати наших захисників, то на рівні весь сезон провели Володимир Радульський та Іван Білий – кожен продемонстрував свою майстерність та холоднокровність, які й стали запорукою успіху. До того ж, хлопці частенько підключались на стандарти і мають у своєму активі забиті м’ячі. Владислав Феліпович протягом сезону був одним з тих, хто найчастіше потрапляв до символічних збірних і багато асистував партнерам по команді. Ярослав Пархуць та Ігор Гук непогано себе проявили восени, та взимку ми трішки перебудувалися, змінили схеми, тож у них не було так багато ігрової практики як хотілось би. Ігор отримав четверте попередження і загубив місце в “основі”. Але це футбол, гравці розуміють, що вони повинні терпіти і доводити, що варті місця в “старті” своєю грою.
Андрій Ріжко, на жаль, мав трішки проблеми зі здоров’ям, тож випав з тренувального процесу і йому складно було знову набрати потрібну форму. Молодий Володимир Савчин у першому колі не зміг прилаштуватись до нашого футболу. Він хороший футболіст, прийшов з львівських “Карпат”, тому йому потрібен був час, щоб перебудуватись під наш стиль гри. Але взимку він втягнувся, пройшов збори і, як бачите, зараз гравець стартового складу. Дуже шкода, що Ігор Білик взимку зазнав важкого пошкодження, тож навесні ми на нього не могли розраховувати. Хотів би йому подякувати, що він хотів ще грати у футбол у свої 40 років. Взимку до нас прийшов Владислав Бабанін, який, власне, і був покликаний, щоб замінити Білика. Нам довелось терміново шукати лівого захисника, тож зупинились саме на Владові, який не так багато грав у “Прикарпатті”, тож вирішили взяти його в оренду. Як на мене, Влад трішки заскромний на футбольному полі, адже йому бракує спортивної злості, нахабності, яка впливає на суперника. Але у нього є всі дані, щоб себе проявити, він молодий, з ведучою лівою ногою, адже наразі не так багато “лівоногих” футболістів в Україні. До того ж, володіє хорошим ударом і подачею – і навіть забив у дербі проти “Ревери 1908”. Йому просто треба більше ігрової практики і більше впевненості. Я вірю у нього, що він це зробить, тому що помітно, що у нього є велике бажання заграти на хорошому рівні.
Переходимо до півзахисників, то в цій ланці найбільше сподобались наші центральні півзахисники – Руслан Харук та Роман Борисевич. Вони стабільні, вони “б’ються” на футбольному полі, “вигризають” кожен м’яч і ці риси характеру мені дуже подобаються. В цілому хлопці показали той футбол, який ми, тренери, від них вимагали. Взяти, до прикладу, наших крайніх півзахисників. Ростислава Волошиновича ми знаємо як стабільного і майстерного гравця, втім, розкрити свій потенціал йому завадили травми, які весь час його переслідували. Богдан Оринчак, якого навесні ми використовували якраз на “бровці”, а не на вістрі атаки, довів, що може забивати, граючи на будь-якій позиції. Він є кращим бомбардиром Кубку України і Другої ліги, за рішенням ПФЛ отримав ще й звання кращого гравця всього чемпіонату. Богдан сповна заслужив на це визнання своєю працею і, мабуть, як ніхто краще прославив футбольну Городенку на всю Україну.
Справа Микола Сікач стабільно відіграв, робив величезний об’єм роботи на фланзі, навіть почав забивати голи. Для нього це зовсім непритаманно, тож результативність Миколи мене дуже тішить. Іван Дмитрук непогано себе проявив у першій частині сезону, але отримав на зборах травму. Далі був прооперований, відновився, набрав форму і відзначився голом наприкінці сезону. Розраховував я і на Євгена Данилюка – хлопчина має високу швидкість, забивав під час зимових зборів. Але пошкодження також завадило йому розкрити весь свій потенціал. Обидва футболісти 2003-го року народження, тож ми сподіваємось, що обидва відновляться на всі сто і ще проявлять себе у професіональному футболі. Хлопці мають непогану школу і хороші задатки, які треба розвивати. Це ж саме стосується і Володимира Іваничука. Він перше коло досить непогано відіграв, а в другому ми перебудувалися, добрали футболістів на підсилення. Тож навесні він здебільшого виходив на заміну, але він дуже розумний футболіст і, думаю, ще допоможе нам у Першій лізі.
Про Івана Сондея, зрозуміло, можна говорити лише в позитивному руслі, тому що коли він в хорошій формі, він і голи забиває, і атаки розганяє. Як гравець мені він дуже імпонує, бо тому що вміє як оборонятись, так і атакувати. На жаль, Ваня схильний до травматизму, та в цілому непогано відіграв сезон. Взимку ми підписали Владислава Семотюка. Хороший гравець рівня УПЛ. Та склалось так, що перші матчі за нашу команду стали для нього сюрпризом, так би мовити – не очікував, що у Другій лізі більше боротьби, ніж, власне, футболу і йому потрібно було перелаштуватись до нових реалій. Я розумів прекрасно, що психологічно він не був готовий саме до викликів Другої ліги, але в цілому об’єм роботи він зробив дуже великий. І, як бачите, під завісу сезону проявив себе у всій красі. Гра Богдана Дригана мені дуже імпонує, тому що він багато працює на футбольному полі, вдало обирає позицію, може пробити, обіграти, в нього є характер. Але так складається, що йому бракує стабільності, але в цілому досить серйозно ставиться до футболу.
Напередодні весняної частини сезону ми оновили нашу лінію нападу. До нас приєднались Микита Шарабура та Василь Палагнюк. Василь не потребує додаткової реклами – досвідчений футболіст, кращий бомбардир “Буковини” за всю історію. Микита – хороший нападник, вміє чіплятись за м’яч, нав’язувати боротьбу. У нас була конкуренція цих двох нападників, адже не ризикували і грали з одним форвардом на вістрі атаки. Вони один одного доповнювали і досить себе непогано проявили. Той факт, що більше ігор зіграв Палагнюк нічого не означає, адже хто в цю хвилину сильніший, той і отримує свій шанс.
Підсумовуючи скажу, що кожен із футболістів, яких я вище перерахував віддали частинку себе нашій команді і зробили все, щоб здобути чемпіонство Другої ліги.
“Протягом зборів запланували і шість спарингів”
– Переходимо до справ нинішніх. Які плани на літнє міжсезоння?
– Відпустка в команди добігає до завершення і вже 23-го червня зберемось в Івано-Франківську на перший тренувальний збір. Наразі запланували два збори. Перший з них проходитиме з 23 червня по 5 липня. Другий збір проведемо з 7 по 19 липня у Городенці. Протягом зборів окрім фізичних навантажень та ігрових тренувань запланували і шість спарингів. Попередньо домовились з тернопільською “Нивою”, “Феніксом-Маріуполем” та “Агробізнесом”. Більш точний графік спарингів повідомимо найближчим часом. Хотілось би також зіграти із заліщинським “Дністром”, одним з лідерів чемпіонату ААФУ. Завдання на збори максимально прості – якісно підготувати команду, переглянути потенційних новачків, награти ігрові зв’язки, щоб в якнайкращій формі підійти до дебюту у Першій лізі.
– Чи відомо про кадрові зміни в команді?
– Кожен з чемпіонського складу заслужив право залишитись у команді. У нас відбулись збори керівництва з футболістами, де обговорили всі умови майбутньої співпраці. Можливо когось не влаштовують умови, можливо, хтось не захоче продовжувати контракти. З кожним гравцем чемпіонського складу все обговорили. Після рішення гравців ми будемо відштовхуватись, які позиції потрібно підсилити.
Зрозуміло, що ми працюватимемо і над підсиленням, адже ми підвищились у класі і нам потрібна “свіжа кров” – як мінімум, 3-4 гравці, які мають досвід виступів у Першій лізі. Будемо вести перемовини, але треба розуміти, що у нас скромний бюджет і про якісь величезні зарплати як в інших клубах мова не йде. Ведемо перемовини з деякими футболістами, та оголошувати їх прізвище ще зарано.
“На нас очікує футбольний марафон довжиною 30 матчів”
– Перша ліга повертається до формату 16 команд. Які у вас очікування від майбутнього чемпіонату?
– Скажу вам так, що чемпіонат буде дуже цікавий, тому що це повноцінний чемпіонат. Коли було дві групи, то грати простіше – адже є суперники з якими ти не зустрічався на футбольному полі. Нам дуже приємно, що у Городенку приїде “Чорноморець”, “Інгулець”, “Лівий берег”, “Ворскла”. Команди, які ще донедавна грали в УПЛ і ставлять завдання вже через сезон туди повернутись. Додамо до цієї когорти ще чернівецьку “Буковину” з потужним бюджетом, “Агробізнес” – досвідчену команду, яка вже скільки років грає і завжди фінішує у верхах таблиці. Не менш амбітний і “Фенікс-Маріуполь”, що теж не проти позмагатись за високі місця. Не варто забувати і про “Прикарпаття”, яких сповна можна назвати старожилами ліги.
На нас очікує футбольний марафон довжиною 30 матчів, тому нам буде нелегко. Найкращі результати покажуть ті команди, які зможуть стабільно пройти всю цю турнірну дистанцію. Все одно десь будуть спади, будуть підйоми у команд. Це нормальний і неминучий процес для всіх команд.7
– Які завдання стоять перед командою?
– Перемагати у кожному матчі. Якщо ж говорити про сезон в цілому, то, думаю, керівництво поставить нам максимальні завдання. Адже без цього не буде розвитку, не буде прогресу команди. Ми це прекрасно розуміємо.
– Звернення до вболівальників та подяка Силам Оборони України.
– В першу чергу я би хотів подякувати Збройним силам України за те, що ми провели цей чемпіонат. За те, що завдяки їм стали чемпіонами Другої ліги. Велика подяка, низький уклін тим хлопцям і дівчатам, які в цю мить захищають територіальну цілісність України.
Хотів би подякувати нашим вболівальникам. Як я казав вище, вони за нами їздять, вболівають, вони стараються цілий час бути в курсі наших справ. І це дуже приємно. Це один з факторів, завдяки якому ми стали чемпіонами. Вони завжди вболівали, вболівають і будуть болівати за нашу команду. Мені сподобалося, як вболівальники у Городенці себе ведуть. Толерантно, привітно, без жодної агресії.
Хотів би подякувати керівництву нашому, спонсорам, партнерам, що приклали максимум зусиль, щоб у нас було стабільне фінансування. Це є теж один з факторів, щоб показати максимум. Хотів би подякувати кожному футболісту нашої команди, тренерському штабу, моїм помічникам. Адміністрації команди, які теж великий об’єм роботи зробили у вже минулому сезоні.
Кожен з великої родини під назвою “Пробій” Городенка віддав частинку себе, частинку свого здоров’я для здобуття чемпіонства. Ну і всім, хто вболіває за Народну Команду “Пробій” хочеться подякувати та разом крокувати до нових і нових вершин!
Пресслужба НК “Пробій”
