Унаслідок великої війни й російської окупації деяких територій жіночий чемпіонат України втратив низку клубів: хто став новими лідерками, хто залишився грати на рівні єврокубків та хто зі зниклих команд планує відродження в наступному сезоні.
В Україні завершився розіграш національного чемпіонату з баскетболу серед жінок. Участь у топдивізіоні – Суперлізі – взяла рекордна кількість команд – 12. Утім, через повномасштабну війну рівень чемпіонату України знизився, а деякі команди взагалі призупинили діяльність.
З восьми клубів минулого сезону до Суперліги повернулися лише чотири: “Київ-Баскет”, що був у топ-3, а також “Франківськ-Прикарпаття”, одеський “Інтерхім” та “Рівне”. З Вищої ліги до топдивізіону піднялися “Вінницькі Блискавки” та львівський “КIВС-СКІФ”. Чемпіонат доповнили дніпровський “Інваспорт”, представниці спортивних шкіл з Переяслава й Вінниці та збірні Рівненської, Полтавської й Черкаської областей.
Нові чемпіонки визначилися ще в березні: достроково свій дебютний титул здобув “Франківськ” – єдиний український клуб, який цього сезону був представлений у жіночих єврокубках. До трійки призерок також увійшли “Інтерхім” та “Рівне”. Оновлений після повномасштабного вторгнення “Київ-Баскет” залишився без медалей: четверте місце.
Яким був цей сезон та в якому стані нині перебуває жіночий баскетбол в Україні, Суспільне Спорт розпитало в однієї з лідерок “Франківська” й гравчині української збірної Ольги Алексейчик, яка з цього року паралельно очолюватиме юнацьку дівочу збірну 3х3 як головна тренерка.
“Грали дівчата по 13 років”: як війна змінила чемпіонат України
Ольга Алексейчик, фото: Oleksa Butchak
“Сезон у нас успішний. Ми виграли чемпіонат. Досить гарні відчуття”, – підсумувала Ольга. Однак баскетболістка визнає, що після повномасштабного вторгнення відчувалася різниця в рівні змагань, зокрема через втрату деяких топкоманд та відсутність конкуренції з боку іноземних гравчинь.
“У минулому сезоні був набагато сильніший чемпіонат, – пояснює захисниця. – Були легіонерки. Були такі клуби, як “Будівельник”, “Прометей”, які у своєму складі мали досить сильних і українських, і зарубіжних гравчинь”.
Алексейчик погоджується, що “Франківську”, який минулого сезону став четвертим, допомогло залишитися в топі й поборотися за титул те, що в їхньому клубі й раніше робили акцент на підготовці саме українських баскетболісток замість залучення легіонерок.
“Наш тренер Юрій Михайлович [Процюк] перший, мабуть, про це подумав: зібрати сильних українок, які залишилися в країні, – вважає Ольга. – Ще зіграло на руку, що з початком [повномасштабної] війни багато гравчинь переїхали на захід України. Ми знаходилися тут ще до початку сезону, коли ніхто не знав, чи він буде”.
Тим не менш, склад “Франківська” також зазнав значних змін. З минулого сезону в команді залишилися тільки п’ятеро баскетболісток: Кристина Філевич, яка цього року була визнана MVP Суперліги, Оксана Молова, Катерина Тихонова, Вероніка Космач і Дарина Завертайло.
Близької боротьби в чемпіонаті не вийшло: команда й в оновленому складі домінувала впродовж усього сезону та не зазнала жодної поразки, вигравши всі 22 матчі з загальною різницею 1393 очок. Алексейчик вірить, що в майбутньому їм може скласти конкуренцію хоча б одеський “Інтерхім”, який цього разу посів друге місце.
“Там дуже гарний склад, – вважає баскетболістка. – Це така команда, яка любить грати зі своїми дівчатами, яких вони “вирощували” з малих років. Я грала там у минулому сезоні. У них хороша тренерка [Ірина Щипакіна], вони добре працюють. У нас з ними були проблеми в кількох чвертях цього чемпіонату. Тому “Одеса” – мінімум один конкурент, який може тягатися з нами спокійно”.
“Франківськ-Прикарпаття” святкує дебютну перемогу в чемпіонаті України. Фото: БК “Франківськ-Прикарпаття”
Попри складні обставини, які спричинила повномасштабна війна, на думку Алексейчик, така ситуація може стати поштовхом і для розвитку жіночого баскетболу в Україні. Особливо це стосується молоді, адже ті, хто лишилися, тепер отримують більше ігрової практики в чемпіонаті, а ті, хто виїхали, здобувають досвід в інших країнах.
“Війна вдарила, але є плюс у тому, що наші молоді гравчині тренуються й вчаться чомусь новому за кордоном, – зазначає спортсменка. – Якщо ситуація буде нормальна, ці дівчата зможуть повернутися влітку й грати за збірні свого віку. Я вже як тренерка дивлюся гравчинь до своєї збірної [U17 у баскетболі 3х3], і половина тих, хто були перспективними, зараз за кордоном”.
“Цього року в Суперлізі грали дівчата по 13 років. У нас у команді, наприклад, наймолодша – Уляна Космач. Це великий шанс для молодих дівчат відчути, як це все працює не лише в дитячому спорті, де вони грають з однолітками, а й що на них чекає у майбутньому. Сьогодні є старші гравчині, а скоро їх не буде, і все лежатиме на плечах цих дівчат. Тому добре, що навіть з 13 років вони вже розуміють, як це серйозно й до чого треба йти”.
“Залежатиме від ситуації в Україні”: чи гратимуть жінки в єврокубках
На європейському клубному рівні Україну минулого сезону представляв лише один клуб. “Прометей” брав участь у другому за престижністю турнірі – Єврокубку, де дійшов до 1/8 фіналу. У першому сезоні після повномасштабного вторгнення в єврокубках також грала тільки одна українська команда: “Франківськ” дебютував у Європейській жіночій лізі (EWBL) та пробився до Фіналу чотирьох.
У регулярному сезоні українки посіли третє місце в групі з чотирма перемогами й трьома поразками. У півфіналі команда поступилася чеському “Левгарті” Хомутов (76:86), а в матчі за “бронзу” – польській “Полонії” Варшава (53:100).
MVP Суперліги Кристина Філевич (справа) в матчі за “бронзу” проти “Полонії” в EWBL. Кристина Філевич, фото: EWBL/Nikola Krawczyk
“Нам трохи не вистачило, щоб завоювати медалі, – коментує це досягнення Алексейчик. – Гадаю, що це дало більший поштовх і розвиток нашим молодим дівчатам, які ще ніколи не грали на такому турнірі й проти таких команд з Європи. Це показало, на якому ми зараз рівні знаходимося. Спочатку, коли ми заявлялися на цю лігу, ніхто не говорив про медалі. Було одне бажання: хоча б у четвірку якось потрапити, а ми взяли й навіть з третього місця вийшли у Фінал. Це досить гарний результат”.
Алексейчик зізнається, що на контрасті з українськими матчами грати в Європі було “набагато важче”.
“Те, що в нас був досить слабкий чемпіонат, зіграло з нами злий жарт. Ми в Україні добре грали: не було такої сильної конкуренції, щоб відчути важкість гри. А ось коли їздили по Європі, кожен суперник був дуже сильний. Дуже важко підготуватися, будучи в Україні. Половина команд [національного] чемпіонату були з дівчатами по 17 років. Та й у нас був великий ростер: давали грати молодим гравчиням, і ми, досвідчені, щось недопрацювали. Тому був дуже великий контраст між іграми в Європі й Україні”.
“У групі була дуже важка, але важлива гра з “ТТТ” Рига: це досить жорстка команда. У нас ще травмувалася одна гравчиня, тому ми грали майже вшістьох. Але все одно ми зібралися й виграли, – згадує Алексейчик. – Також важко було грати проти “Полонії”. У групі гра з ними досить добре склалася: ми їм програли тільки пару очок на останніх секундах. З “Хомутовим”, які стали чемпіонками EWBL, було складно. Зокрема, через те, що в нас був дуже складний графік пересувань та матчів. Ми майже за десять днів грали десять ігор у різних країнах. Це вдарило трохи по нас”.
Як пояснила баскетболістка, чи гратиме “Франківськ” у цій лізі або інших єврокубках наступного сезону, залежатиме від доступних ресурсів та воєнної ситуації. “Якщо й брати участь у такому єврокапі, то треба дуже підсилюватися, – каже Ольга. – Досвідченішими гравчинями або легіонерками – це вже тренер бачитиме, які позиції треба закривати. А це також залежатиме від ситуації в Україні та чи зможуть нас підтримувати спонсори”.
Чи відроджуватимуть команди, які зникли з чемпіонату України
“Прометей” під час матчу в Єврокубку (сезон 2021/22). “Прометей”, фото: FIBA Basketball
Рівно половина команд попереднього сезону Суперліги (2021/22), що був достроково завершений через повномасштабну війну, не взяла участі в новому розіграші чемпіонату України. У червні 2022 року президент слобожанського “Прометея” – попередніх чемпіонок України – заявив, що жіноча команда не повернеться для захисту титулу. “Нам просто ні з ким”, – пояснив тоді Володимир Дубінський.
На паузу стали й київські “Будівельник” (друге місце в минулому ЧУ) та “Динамо” (7-ме місце). Також зупинила діяльність “Чайка” (8-ме місце) з тимчасово окупованого Бердянська Запорізької області.
Суспільне Спорт зв’язалося з представниками клубів, аби дізнатися, чи планують вони відроджувати свої жіночі команди в наступному сезоні. Наразі до камбеку готується лише одна з чотирьох команд – “Динамо”.
- “Прометей”: у клубі пояснили, що до завершення війни відродження жіночої команди малоймовірне й цей проєкт лишається замороженим.
- “Будівельник”: як повідомила менеджерка жіночої команди Євгенія Спітковська, питання щодо повернення поки що не розглядається.
- “Динамо”: за словами директорки клубу Лілії Рижової, команда планує відновлення й участь у чемпіонаті України вже наступного сезону.
- “Чайка”: менеджерка Ірина Цекова зазначила, що на те, аби організувати команду, імовірно, знадобиться кілька років після того, як “буде перемога”. “Усе стане на свої місця, і “Чайка” буде завжди”, – впевнена Цекова, яка називає повернення до Бердянська й відродження команди “мрією”. Восени 2022 року клуб отримав пропозицію зібрати “Чайку” в іншому місті, але, на думку менеджерки, реалізувати це було “пізно, складно й ні з кого”: більшість гравчинь були саме з Бердянська, і після початку повномасштабного вторгнення майже всі роз’їхалися по інших містах або країнах.
Підсумкова турнірна таблиця Суперліги-2022/23 (жінки)
- “Франківськ-Прикарпаття” (Івано-Франківськ) – 44 очки (22 гри), +1393 (різниця очок)
- “Інтерхім” (Одеса) – 42 (22), +675
- “Рівне” (Рівне) – 40 (22), +518
- “Київ-Баскет” (Київ) – 37 (22), +99
- “Вінницькі Блискавки” (Вінниця) – 36 (22), +198
- “Інваспорт” (Дніпро) – 33 (22), -55
- Збірна Рівненської обл. – 32 (22), -135
- Збірна Полтавської обл. – 31 (22), -376
- “КIВС-СКІФ” (Львів) – 28 (22), -201
- Збірна Черкаської обл. – 26 (22), -507
- “ДЮСШ-УГСП-Переяслав” (Переяслав) – 25 (22), -506
- “МСДЮСШОР-Блискавки” (Вінниця) – 22 (22), -1103
