В одному з останніх спарингів (зі «Скалою») 29-річний капітан «Прикарпаття» Василь Цюцюра був травмований і найближчим часом не допоможе івано-франківцям. Форвард розповів кореспонденту Sport.ua про свою травму:
– Було ігрове зіткнення, мабуть, стрийський захисник діяв занадно жорстко. Прикро, що сталося це пошкодження в поєдинку саме зі «Скалою», лави якої я свого часу захищав. Зрештою, добре, що обійшлося без розриву зв’язок колінного суглобу. Спочатку були такі побоювання.
– Що показала MРТ?
– Є розтягнення, і, на щастя, обійдеться без хірургічного втручання. Але процес відновлення доволі тривалий. Сподіваюся, що наприкінці серпня вже буду в бойовій спортивній формі. До речі, в мене вже була така травма, тільки з іншим коліном.
– І прикро, що це сталося перед стартом нового сезону.
– Якби знати, де впадеш, то соломку підстелив би. Це футбол, з його емоціями, злетами, але, на жаль, й травмами.
– В «Прикарпатті» тебе є ким замінити?
– Знаєте, я взагалі вважаю, що незамінних гравців не буває. А в «Прикарпатті» попереду можуть зіграти Барчук та Хома. Якщо відверто, то я чекав нового сезону з нетерпінням й тому, що в моєму активі 29 м’ячів, забитих в Першій лізі, й кортіло якнайшвидше оформити ювілейний гол.
– Тебе незважаючи на багаторічну кар’єру аж ніяк не можна назвати футбольним пілігримом, адже окрім «Прикарпаття» виступав ще тільки за «Скалу», кам’янську «Сталь», охтирський «Нафтовик». Але в 2014 році ти ледь не став легіонером…
– Про ту історію з іранською «Сайпою» навіть не хочеться згадувати. Коли я зі своїми одноклубниками зі «Скали» Дмитром Скакуном та Романом Подоляком приїхали до Ірану, то з’ясувалося, що за нас пропонують значно меншу компенсацію, ніж домовлялися, й довелося повертатися додому. Швидше всього, посередники щось намудрували.
– До речі, й наступний твій неблизький вояж – до Кам’янського в 2015 році також не можна назвати вдалим.
– Головний тренер тамтешньої «Сталі» Володимир Mазяр побував в Стрию на поєдинку «Скали», моя гра йому запам’яталася, і він звернувся до нашого клубного керівництва з проханням відпустити мене в оренду на півроку. Проте мій дебют в Прем»єр – лізі так і не відбувся. Швидко переконався, що рішення Mазяра не були пріоритетними при визначенні стартового складу та замінах. Все ж, я багато забивав виступаючи за молодіжний склад й тому почав потрапляти в заявку основи. Але все зіпсувала згадана травма коліна, а потім змінилося клубне керівництво «Сталі», й всім уже було не до мене.
– Свого часу й «Прикарпаття» було порушником спокою у вітчизняному елітному дивізіоні. Як оцінюєш шанси івано-франківської команди підвищитися в класі?
– Я завжди був реалістом, і зараз це просто нереально. Найбільше турбує кадрова нестабільність в «Прикарпатті». З таким підходом вершин не підкорити.
– Ти зв’язаний контрактом з «Прикарпаттям» до 30 червня 2024 року. Mожливо, в статусі вільного агента зробиш ще одну спробу закріпитися в одній з команд УПЛ і таки дебютувати в еліті?
– Про це навіть не думаю. Зараз головне – не форсувати подій, залікувати травму, повернутися в стрій і бути корисним «Прикарпаттю». А далі – побачимо.
