27-річний форвард Ілля Кабацюра влітку приєднався до «Прикарпаття-Говерли» у якості бронзового призера Суперліги та одного з найяскравіших гравців чемпіонату.
Власне, ігрові навики нападник довів вже з перших матчів в складі «ведмедів».
Пресслужба клубу поспілкувалася з Іллею про старт чемпіонату Суперліги, мікроклімат в «Говерлі» та життя в Івано-Франківську.
– У минулому сезоні ти став бронзовим призером Суперліги у складі БІПИ. Це твоє найбільше досягнення у кар’єрі? Які ще яскраві здобутки можеш пригадати?
– Так, я вважаю, що це одне з найбільших досягнень в моїй кар’єрі. Більшість моїх досягнень були в баскетболі 3х3, а не 5х5.
– До речі, тебе вважають успішним в баскетболі 3х3. Чим саме тобі подобається цей різновид баскетболу?
– Я б не сказав, що дуже успішний гравець в баскетболі 3х3, але якійсь здобутки в українському просторі маю. Чим приваблює мене цей вид баскетболу? Тим, що в нього дуже велика перспектива. Вважаю, що в українському баскетболі звання МСМК (майстер спорту міжнародного класу – ред.) можна здобути тільки в баскетболі 3х3.
– Які завдання персональні та командні ставиш перед собою у «Прикарпаття-Говерлі»?
– Дуже би хотілося вийти у плей-офф. А загалом – хочеться підняти загальний рівень команди, стати одною родиною. Для себе я не ставлю завдань, для мене, насамперед, це команда.
– Як тобі старт нашої команди у новому сезоні? Які позитивні моменти міг би виділити? Або ж, над чим потрібно працювати?
– Старт команди був нормальний. Ми граємо без легіонерів. Поки нам вони не потрібні. Вважаю, що потрібно розвивати своїх, українських, гравців. Тим паче, що у нас вони всі молоді, перспективні. Але нам потрібно ще працювати над зіграністю, працювати – над захистом. Багато чого ми вже вміємо, але потрібно бути більш зігранішими.
– Кого вважаєш найкращим в Україні на власній позиції? На кого рівняється в баскетболі?
– В Україні мені дуже подобається, як грає на моїй позиції Стас Тимофеєнко. Дуже класний гравець, досвідчений. Дуже мені імпонує гра Вови Конєва, минулорічного MVP.
– Минулого року виступав в Одесі. Зараз – граєш в Івано-Франківську. Мабуть відчуваєш контраст між двома містами, розташованими в різних напрямках країни?
– Контраст по людях – дуже великий. Щодо локації, такі розбіжності: там – є море, тут – є гори, а також щирі та дуже гарні люди.
– Чим тобі подобається саме місто?
– Тут дуже класна атмосфера. Погода – моя, тобто немає постійного сонця. Почуваю себе в Івано-Франківську дуже комфортно. І команда тут дуже класна. Шкодую тільки, що в Одесі залишилися мої класні друзі. Але це баскетбол, постійно переїжджаємо. Але у Франику мені дуже подобається.
– З ким найбільше товаришуєш в команді?
– Я взагалі-то товаришую з усією командою, але більше за все часу провожу з Артемієм Музиченко.
– Твої побажання вболівальникам «Говерли».
– Я бажаю нашим вболівальникам терпіння і мирного неба. Слава ЗСУ! Слава Україні.
