Минулого тижня максимальний результат (три перемоги у трьох матчах) у львівському баблі показала Прикарпаття-Говерла. Значний внесок у ці успіхи команди зробив її центровий Степан Лесик.
Степан наразi – один із найкращих молодих гравців Суперліги. Перед новим, 2024 роком, бігмен Говерли був десятим в лізі за підбираннями, дев’ятим в списку найефективніших гравців ліги, шостим за відсотком реалізації двоочкових кидків (59.1%) та дев’ятим за блок-шотами. В інтерв’ю прес-службі ФБУ Степан розповів про останні успіхи Говерли, свою кар’єру та найближчi цiлi.
– Степане, Говерла показала максимальний результат у львівському баблі. Стартовий поєдинок бабла з одеською БІПою припав на твій день народження. Твоя команда виграла, а ти сам оформив дабл-дабл. Минулий день народження був одним із найкращих у твоєму житті?
– Безперечно, можна так сказати. Найголовніший подарунок мені зробила команда. Ми мали проблеми зі складом: під час тренувального процесу одразу кілька виконавців отримали травми. У Львові нам довелося грати ротацією у 8 людей, але у нас був відмінний настрій на всі матчі бабла, що й допомогло пройти цю серію ігор із максимальним результатом.
Щодо першого матчу з одеситами, то поєдинок був дуже складний, але ми повністю виклалися на майданчику i зуміли перемогти.
– На післяматчевій прес-конференції гравець суперника Олександр Шашков висловив думку, що вирішальним моментом матчу став ваш “2+1”. Чи згоднi з Олександром?
– Можливо, він мав на увазі те, що після цього моменту одеситам було вже складно “витягнути” матч. Але тоді ще не була такою різниця, що можна було стовідсотково говорити про нашу перемогу. Тож я не зовсім погоджуся із суперником: гру ще необхідно було довести до перемоги.
– Наступний матч із Політехнікою також вийшов конкурентним. Командам довелося грати овертайм, і в цьому вирішальному відрізку ви дозволили супернику набрати лише одне очко. Чи можна сказати, що саме надійний захист дозволив забрати цей поєдинок?
– Протистояння з “Політехнікою”, як завжди, було принциповим. Через те, що довелося грати овертайм, матч був дуже складний для обох суперникiв. У вирішальний момент у діях команд відчувалася втома. Я можу погодитися з вами: наш головний тренер постійно наполягає на тому, що ми – команда захисту, і саме надійні дії в обороні принесли нам перемогу у матчі з львів’янами.
– У завершальному поєдинку з Рівне суперник добре влучав із дистанції та загалом здійснив менше втрат. Однак Говерла була кращою на пiдбираннях. Перевага за цим показником допомогла здобути над суперником другу перемогу в сезонній серії?
– Перед матчем із Рівне було величезне бажання завершити бабл із максимальним результатом. Суперник також переміг у попередніх матчах та перебував у гарній формі. Але ми дуже добре підготувалися до поєдинку, і нам вдалося реалізувати свої задуми. Якщо говорити про боротьбу на щитах, то на нашу перевагу в цьому компоненті вплинуло те, що дуже швидко три фоли отримав Ромео Сміт і також швидко – четвертий одразу після того, як вийшов на майданчик після вимушеного відпочинку. Можна сказати, що за його відсутністi в нас був +1 гравець за “великими”. Нам взагалі часто доводилося грати з трьома “великими”, що створювало перевагу на підбираннях. Не можу сказати, що ми робили на це першочергову ставку у протистоянні, але вдала боротьба на щитах однозначно допомогла нам перемогти.
– Цього сезону Говерла виграла вже не один “близький” матч. Такий позитивний досвід може допомогти команді у плей-оф?
– Ми перед кожним матчем налаштовуємось лише на перемогу. Матчі зі статусними командами – не виняток. Такі суперники можуть виглядати сильнішими на папері, але це не привід нам здаватися перед поєдинком. Особисто в мене завжди з’являється додатковий азарт, коли на майданчику менi протистоїть класний гравець.
– Степане, давайте відійдемо від сьогоднішнього дня і поговоримо про те, як ви прийшли в баскетбол і як складалася ваша кар’єра.
– Я завжди, в тому числі і в дитинстві, мав високий зрiст. Саме завдяки цьому став займатися баскетболом у школі, хоча спочатку ходив на заняття лише тому, що високий, а не через велику любов до баскетболу. Потім втягнувся, заняття подобалися дедалі більше. Брав участь у Тернополі у різних шкільних, районних та обласних змаганнях. Трохи пiзнiше я перейшов до тернопільської команди, яка брала участь у ВЮБЛ. З ними з’їздив, мабуть, на три тури, і коли ми грали в Івано-Франківську, мене помітили і запропонували переїхати туди. У мене було десь два-три тижні на роздуми, після чого я таки наважився на переїзд. І ось вже шість років моя кар’єра розвивається у Говерлі, починаючи від змагань ВЮБЛ та закінчуючи виступами вже у Суперлізі.
– Які тренери мали найбільший вплив на розвиток вашої кар’єри?
– Насамперед це Павло Піскарьов. Можна сказати, що він навчив мене азам баскетболу. Пізніше мене багато чому навчив Євген Ісаков. У сезонi 2021/2022 він багато працював зі мною, пояснював багато нюансів гри центрового і розкрив у мені такий потенціал, про який я навіть і не здогадувався. Ну і звичайно, Євген Мурзін, людина з величезним тренерським досвідом. Він працював з великою кількістю класних гравців і команд. Нашій молодій команді Євген Мурзін показав і постійно показує, яким має бути професійний баскетбол. Він дуже допоміг і мені, та іншим хлопцям із команди.
– Чи були у вас у дитинстві якісь кумири? Чи зараз звертаєте окрему увагу на гру якихось виконавців, насамперед центрових, в Україні та закордонному баскетболі?
– У дитинстві я особливо не цікавився баскетболом, просто займався ним, тож і жодних кумирів не було. Зараз, якщо говорити про НБА, дуже подобається Нікола Йокіч. Вважаю, що це феноменальний гравець, який постійно демонструє, що можна грати на найвищому рівні без видатних фізичних даних, можна бути найкращим серед суператлетів. В Україні мені дуже імпонує Андрій Агафонов, насамперед його розуміння гри, те, як він обирає позицію на майданчику, його вміння зіграти на партнерів. Можу з вітчизняних центрових також виділити Сандула та Тищенко.
– Які найближчі цілі ставите перед собою? Чи є серед них потрапляння до збірної України?
– Звичайно ж, хочеться потрапити до головної команди нашої країни, щоб мене помітили її тренери. Але зараз я бачу над чим мені треба працювати в першу чергу, щоб ця мрія стала реальністю. Мені ще багато в чому треба вдосконалюватись.
