Один із досвідчених представників нашого тренерського корпусу Петро Кушлик поділився враженнями про перший матч збірної України на Євро-2024, у якому вона поступилась Румунії з рахунком 0:3.
– Румуни на нас налаштувались на сто відсотків готовності, а ми вийшли на поле із співвідношенням «п’ятдесят на п’ятдесят». Більше всього із знаком «мінус» мене вразив підхід до гри з боку української команди. Мені здалося, що Україна вийшла на гру з таким відчуттям, наче цей матч вона ще до його початку виграла. На відміну ж від нашої збірної румуни вийшли, як на останній бій. Їхня налаштованість була захмарною, як буцімто вони грали у фінальному поєдинку. Ось і вся різниця у підході до поєдинку у кожного із суперників. І у зв’язку з цим мені цікаво знати, який ККД у румунів, а який в українців? Гадаю, у нашого суперника він більший.
– Що вас у матчі Румунія – Україна найбільше вразило?
– Гра нашої задньої лінії. Вона – ніяка. Так грати не можна! Втім, вона завжди буде ніякою, якщо їй не будуть допомагати півзахисники. Вони, до речі, теж дуже слабо грали у відборі. Румуни їх випереджали, і це було помітно неозброєним оком.
– Як гадаєте, які шанси у збірної України у наступному матчі із Словаччиною?
– Тепер нашій команді потрібно реабілітуватись за поразку від румунів у поєдинку із словаками. Мюнхенське фіаско має стати переконливим уроком для підопічних Сергія Реброва. Вони повинні нарешті зрозуміти, що приїхали на чемпіонат Європи, а не на першість лазні! І на такому серйозному турнірі футболісти не мають права паплюжити честь країни, честь клубу і власне ім’я. Особливо шкода наших воїнів на передовій, які виявились дуже розчарованими поразкою від румунів. Адже кожна гра фіксується, і в ній всі футболісти отримують певну кількість як плюсів, так і мінусів. Однак реалізувати себе у зустрічі із Словаччиною буде непросто. Як і з Румунією, ця гра не буде легкою.
– Як і заключна у нашій групі, з Бельгією. Чи не так?
– Звичайно. Проте зараз про поєдинок з бельгійцями говорити зарано. Це вже буде третій шанс для нашої збірної. Не варто забігати наперед у гіпотетичних і райдужних прогнозах. Все ж я дуже сподіваюсь, що нашу збірну у матчі із словаками прорве. Якщо цього не станеться, то тоді нашим майстрам потрібно вбивати цвяха у стіну, вішати на нього бутси і закінчувати з футболом.
– Від справ нашої збірної хотілося б перейти до ваших особистих справ. Наскільки відомо, ви розглядались як кандидат на роль нового керманича «Інгульця», однак кілька днів тому її було довірено Василю Кобіну.
– На це питання відповіді я не маю. Можу лише сказати, як все було. На початку минулого тижня мені зателефонував президент «Інгульця» Олександр Поворознюк, з яким у мене були перемовини, щоб я очолив команду. Він озвучив мені фінансові умови, я погодився. Олександр Григорович сказав, щоб чекав його дзвінка. Я вже почав було думати про те, щоб пакувати валізи і збиратись в дорогу. Та пройшов день, другий, третій, четвертий – обіцяного дзвінка так і не було. А на п’ятий день дізнаюся, що «Інгулець» очолив Василь Кобін. Я радий за цього молодого тренера, якому бажаю лише успіхів у роботі. А от чим керувався президент петровського клубу, який спочатку погодив зі мною його ж пропозицію, а потім навіть не поставив мене до відома про зміну намірів, мені незрозуміло.
