Олег Пелех: “Баскетбольний клуб — це по суті наша громадська робота на спортивний престиж міста”

Баскетбол ТОП

Президент і головний тренер БК «Калуш-ПНУ», майстер спорту Олег Пелех розповів «Вікнам» про свою команду та її перспективи:

— Це є наш п’ятий сезон у Першій лізі і найвдаліший виступ, бо закінчили перше коло на другому місці. У нашій групі грає шість обласних команд і тільки одна районна — БК «Калуш-ПНУ». У нас грають перші команди Ужгорода, Вінниці і Чернівців і три дублюючі команди: Тернопіль, Івано-Франківськ і Хмельницький. Наш проміжний результат є дуже добрим. Тим більше, що були певні сумніви, чи заявлятися на початок чемпіонату. На жаль, наші калуські хлопці влітку їздять на заробітки, до різних країн: Словенії, Польщі, Італії, Великої Британії… Тож до початку чемпіонату вони трохи запізнювалися. Але Федерація баскетболу пішла нам назустріч і перенесла перший тур. Тобто нас почекали. Майже все перше коло ми грали на виїзді. Поки що зіграли два домашні тури — з Івано-Франківськом та Чернівцями. Залишилися чотири домашніх турів і один тур в Івано-Франківську. Виїздів в інші області вже не буде. До речі, цього тижня наша команда перемогла команду з Чернівців, яка досі жодного разу не програвала.

За нас цього сезону грає найвища людина України Роман Гуменюк зі зростом 2 метри 19,5 см, який викликає справжній фурор і популяризує команду і місто Калуш. Він — лідер за кількістю підборів у Першій лізі. Також за підсумками першого кола найбільш результативний гравець першої ліги Анатолій Конєв також грає в команді нашого міста. З доброго: цього року у лави гравців нашого клубу влилися двоє молодих вихованців калуського баскетболу, 2006 року народження. Це Роман Корольчук й Андрій Романюк.

У складі команди — 15 гравців. Також традиційно наприкінці року ми провели свято «Баскетбольний Миколай». Цього року діти і ветерани БК «Калуш» зіграли товариські матчі з командами Мукачева.

— Який бюджет клубу Першої ліги?

— Мінімальний бюджет баскетбольної команди Першої ліги — близько 1 млн гривень. Кошти потрібні на оплату проїзду, проживання і харчування гравців під час виїзних турів. А коли йдеться про домашні матчі — на оплату праці семи людей: це секретарський столик, оплата суддям, яких призначає Федерація (гонорар, дорога і харчування), лікарю, за трансляцію і харчування гравцям. На домашній тур потрібно близько 35-40 тис. гривень, на виїзний може бути менше чи більше залежно від того, куди потрібно їхати. У чемпіонаті ми граємо 24 гри: 12 вдома і 12 — на виїзді. Якщо займаємо високе місце, то після цього граємо в плей-офф. І основні кошти потрібні саме для цієї стадії турніру — там все стає дорожче: зараз судить два судді — у плей-офф вже три; їздити на матчі треба далі тощо. Витрати суттєво зростають, а наш бюджет на них не розрахований. Виходить, якщо ми виграємо, то нам погано: немає грошей і немає звідки їх взяти.

— Що означає підтримка на рівні 200 тис. гривень з міського бюджету у 2022 році?

— Це означає, що ми знімемося з чемпіонату України. Команда не зможе дограти.

— Виходить, професійного баскетболу у Калуші не буде?

— Виходить, що ні. Бо в місті є всього один тренер, який тренує в ДЮСШ, і ми. Більше немає. Якщо не буде команди, яка досягає успіху, то й діти не матимуть стимулу займатися цим видом спорту. Вони приходять на матчі, дивляться, хочуть займатися, розвиватися. Успішна команда спонукає дітей до занять баскетболом — і це природно. Наші гравці підуть грати за інші клуби. Вони працюють в Словенії, Англії. Будуть там працювати до Різдва, приїдуть додому, а після Різдва поїдуть за кордон. Зараз вони приїжджають раніше і грають за рідне місто. Якщо ні, то ні. Вони нічого не втрачають, адже за Калуш грають фактично на ентузіазмі. Якщо Калушу не потрібен баскетбольний клуб, то для гравців це проблемою не буде. Я теж як тренер зарплату не отримую, є викладачем Коледжу економіки і права, а у клубі отримую так, як усі, — на дорогу і харчування. Баскетбольний клуб — це по суті наша громадська робота на спортивний престиж міста.

Для дітей закриття клубу — це погано, адже вони втрачають мету. Прикро і те, що створити конкурентну команду рівня чемпіонату України — тривала і важка справа, а втратити її можна дуже швидко. Щоб виховати одного гравця — треба багато часу. Двох молодих гравців БК «Калуш-ПНУ» навчали шість років і лише тепер вони зайшли в команду. Щоб виховати більш-менш класного гравця, який показує результат, треба вісім-дев’ять років. Якщо це загубити, то назад уже не підняти.

— Разом з вашими успіхами у Калуші зростає популярність баскетболу: на домашніх іграх вболівальників не бракує. Можливо, поки що не варто приймати радикальних рішень? Зокрема, на засіданні бюджетної комісії, де обговорювали допомогу громадським спортивним організаціям, йшлося про те, що впродовж року може з’явитися можливість збільшити допомогу баскетбольному клубу.

— Глядачі приходять на наші матчі, команда виграє, чуємо: оце Калуш — класна команда. Я — професіонал, і мені здається, що це елементарно: є чемпіонат України і є чемпіонат області. Це зовсім інші турніри. Щоб потрапити на чемпіонат України, треба пройти досить великий шлях. Ми вже його пройшли. Але грошей не вистачає саме нам: для спортивних команд рівня чемпіонату області у бюджеті закладають у рази більше фінансування.

До мене приходять хлопці, хороші гравці з питанням: що робити? Ми граємо чи ні? Що я маю їм відповісти? Тепер я знаю точно, що грошей не буде, вони не отримають на харчування і дорогу, бо нам суттєво урізають бюджетну підтримку. Звернувся до міського голови і чітко питаю: мені розпускати гравців чи граємо далі? Відповідь — спілкуйтеся з депутатами. Пішов на комісію, але слова мені не дали. Кожен — за своє. І пояснити людям, які не хочуть тебе слухати, нічого не можна. Після тих зборів я реально зрозумів, що точно більше нічого не буде. Ми за крок до розпуску команди — інших варіантів я не бачу. Сам розгляд бюджету підтримки громадських спортивних організацій некоректний. Потрібно розглядати в комплексі: результати змагань, рівень змагань, кількість змагань, кількість тренерів в ДЮСШ Калуша з конкретних видів спорту і кількість спортсменів певного виду спорту, які отримують стипендії міського голови. І тоді визначатися з підтримкою громадської організації. А не так, що заходить нова, щойно зареєстрована громадська організація й отримує максимальну підтримку. Усе має бути прозоро.

— Можливо, команді не варто покладатися на підтримку з бюджету, а шукати спонсорів?

— Сім років назад було сформовано команду і ми стартували у чемпіонаті області. Тоді міський бюджет нам уперше допоміг, виділивши 20 тис. гривень. Ми стали чемпіонами області і вже на наступний рік нам виділили 70 тис. гривень. Ми стали бронзовими призерами чемпіонату Західного регіону України. Після того ми росли, відтак — зростали потреби і збільшувалася підтримка з міського бюджету — до 500 тис. гривень у 2020 році. З 2021 року підтримку почали зменшувати: цього року виділили 400 тис. гривень. Минулий сезон команда завершила на четвертому місці. Ми вийшли в плей-офф, але на ігри не поїхали: я захворів, команда швидко програла і вилетіла з турніру. Саме ця невдача дозволила нам фінансово “дотягнути” до теперішнього чемпіонату.

Щодо спонсорів, то нам, окрім міської ради, допомагає Прикарпатський університет — і все. Раніше, років 20 тому, спонсорів можна було знайти відносно легко, а на сьогодні — практично неможливо. На жаль, їх немає.

На наступний рік, якщо команда виходить у плей-офф, потрібна підтримка на рівні 700 тис. гривень. Наприклад, бюджет Хмельницького, який виграв минулий чемпіонат, складав 1,5 млн гривень.

Наші гравці не можуть зрозуміти: вони виграють, а їх не цінують. Ми набирали дітей, готували їх, двоє “доросли” до Першої ліги. Зараз набрати дітей у групу не можемо через брак кошів на оплату тренеру. Так, цього року проходить чемпіонат області для дітей, 2007-2009 року народження. Від Калуша ніхто не заявився: ми не можемо, бо немає за що. 

Богдана Тимчишин, “Вікна”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.