Ексклюзивне інтерв’ю Спорт 24 з українською борчинею вільного стилю, яка долучилися до історичного золота Кубка світу. Оксана Лівач – про жагу до перемоги, пісні, які надихають, і про те, де зараз перебуває.
Жіноча збірна України завоювала перше в історії нашої країни золото Кубка світу. До складу синьо-жовтої команди входили Оксана Лівач, Катерина Зелених, Аліна Грушина, Юлія Ткач-Остапчук, Ірина Бондар, Тетяна Сова-Ріжко, Алла Белінська і Анастасія Осняч-Шустова.
– Оксано, твоє обличчя вкрите синцями. Це у якій сутичці їх отримала?
– Перший отримала у стартовій зустрічі, а потім лише додавалося. У фінальному поєдинку розсіклася губа повністю, мені її латали прямо під час сутички. Кров заливає мені обличчя, а я кажу: “Не зупиняйте поєдинок, я буду боротися”. Я була на такому куражі, така заряджена! Не хотіла, щоб суперниця відпочивала! Але добре, що медики таки втрутилися.
– У першому раунді Україна боролася з Монголією, тоді з Японією, а за золото позмагалася з Китаєм. Розкажіть про внесок кожної з вас у цю історичну перемогу.
– Представницям Монголії і Японії я поступилася, а у вирішальному поєдинку вже не мала права на помилку. Оскільки в мене найлегша вагова категорія (до 50 кг), я розпочинаю, і це завжди додає хвилювання. Розуміла, що мені потрібно задавати переможний тон.
Ми потрапили у підгрупу азіатів – у жіночій боротьбі вони вважаються топовими конкурентками. Зокрема, китаянки дуже сильні за фізичними даними, тож протистояти їм складно.
Чу Янг, яка дісталася мені у фіналі, є першим номером у світі в моїй ваговій категорії. Ми часто зустрічаємося на міжнародній арені. Востаннє боролася з нею на міжнародному турнірі в Польщі і теж перемогла з рахунком 4:4 за додатковим показником. У вирішальній сутичці Кубка світу я спершу програвала 0:2, бо пропустила дію, потім програла ще 2 бали. До кінця залишалося півтори хвилини, і щоб перемогти, я мусила або набрати більшу суму, або провести чотирибальний кидок. І ось я зробила ключовий видок, дотерпіла і перемогла. Ми більше хотіли перемогли, ніж китаянки. Настільки були сильні духом – словами не передати.
– Як вдалося не впасти у психологічну яму після двох поразок і принести таку важливу перемогу в фіналі?
– Зокрема, допомагала музика. Дівчата називають мене душею компанії. Зразу сказали мені, що на змаганнях за музичне наповнення відповідаю я. Після 24 лютого виходить дуже багато патріотичних пісень українських виконавців. Вони дійсно торкаються серця, надихають прославляти нашу державу. З останнього, що сподобалося, Jerry Heil “Козацькому роду нема переводу”. Під неї приємно візуалізовувати, як ми виборюємо перемоги для України на своєму фронті.
– Що відчували, коли на вашу честь грав гімн України на Кубку світу?
– Було відчуття, що ми переписали історію, адже вперше Україна здобула Кубок світу. До речі, перед змаганнями зібралися в коло, сказали, що віримо одна в одну і будемо підтримувати до кінця. Воюємо на своєму фронті, репрезентуючи нашу країну на весь світ. Ми нагадали всім, що просто зараз наш народ бореться за свою свободу.
– Залишаєтеся у США після цих змагань на збори?
– Так, шестеро зібрниць, які виступають у олімпійських категоріях, залишаються в Америці. Наприклад, ми вже встигли перемогти у популярних комерційних змаганнях “Битва вулиць” у Лос-Анджелесі.
