Портал Sport Arena презентує літопис аматорського футболу України.
У радянські часи повноводий український футбол не вміщався в рамки Класу «А» та Класу «Б» чи загалом лігової структури СРСР. УРСР завжди була серед найбільших постачальників команд в усіх лігах чемпіонату Союзу з футболу, і навіть існувала окрема група в Другій радянській лізі, яка складалася суто з учасників із нашої республіки. Що вже говорити про першість УРСР серед колективів фізкультури – величезна, широчезна, масова, вона дала поштовх для розвитку багатьох футбольних клубів (деякі з них доростали в підсумку й до найвищого рівня), а з вихідців із КФК дехто дійшов до єврокубків і збірних. Досить згадати Хлуса, Вишневського, Побігаєва.
Чемпіонат України серед колективів фізкультури, який стартував у 1992 році, отримав непогану спадщину й повинен був тримати високу марку. Складне економічне положення, криза пострадянської промисловості та поява власних професіональних ліг відбилися на змаганнях КФК, але з переформатуванням аматорських змагань вони знову виконують свою роль – звідси так само виходять цікаві молоді футболісти, тут отримують хорошу практику колишні професіонали, а найголовніше – прилучаються до спорту люди різних ремесл, мають можливість поєднувати працю з улюбленим хобі тисячі людей, закоханих у футбол. Чемпіонат ААФУ називають «пологовим будинком» для професіонального футболу – звідси вийшли клуби, найкращі з яких уже сягнули єврокубків.
Наша розповідь – про історію чемпіонатів і кубків України серед аматорів. Починаємо з прем’єрного сезону аматорського футболу Незалежної України.
«Бескид» презентував Максим’юка
У Групі 1 достроковим переможцем виявився надвірнянський «Бескид». Підопічні Краснецького загалом впевнено пройшли весь марафон, зазнавши лише однієї поразки в сезоні (брошнівська «Галичина» виграла вдома 2:1 завдяки голам Фединяка та Герасимовича, на який відповів Мавров). Лідерами переможця західної зони були досвідчені Хопта, Нич, Чіх, Дімітров, Мавров і Петрик. Останній, майбутній форвард «Закарпаття», СК «Одеса» та запорізького «Металурга», забив 12 м’ячів і став найкращим бомбардиром «Бескида».
Зірка – Роман Максим’юк
«Бескид» розкрив немало відомих гравців, звідси вийшов 20-річний воротар Олег Рипан, 21-річний півзахисник Орест Дорош (майбутній бронзовий призер чемпіонату Латвії), а також 18-річний Роман Максим’юк. Вінгер доріс до київського «Динамо» та ФК «Дніпро», виграв Кубок Росії в складі «Зеніта» (Санкт-Петербург), 5 матчів провів у складі національної збірної України.
У складі калуського «Хіміка» під керівництвом Миколи Констанкевича яскравий сезон провели Ігор Бенець, Ярослав Голубчак і 39-річний ветеран Ярослав Чечель – на їхньому рахунку 29 голів із 50 командних.
У складі віце-чемпіона Групи 1 заявив про себе 17-річний півзахисник Сергій Данів, який пізніше провів більше півсотні матчів у MLS за американські «Даллас Берн» і «Чикаго Файр», грав разом із володарем «Золотого м’яча» Христо Стоїчковим.
За чернівецьку «Ладу» в Аурела Васильчука грали такі заслужені ветерани, як Юрій Гій, Дмитро Білоус, Валерій Сарафінчан, Віталій Куниця. Більшість із них, у тому числі й молодий (на той час 20-річний) Роман Шпірнов, у майбутньому побувають у ролі головних тренерів провідної команди області – «Буковини». Президент клубу, який три роки поспіль утримував звання найкращого в Чернівецькій області, Микола Шваб залишився не вдоволеним третім місцем: «Результатом не дуже задоволений, тому що у нас у планах було боротися за 1-е місце, яке давало право на підвищення у класі. І пов’язано це було зі слабкою організацією тренувального процесу, та й дисципліна була на низькому рівні. Склад команди був сильним і від команди чекали більшого, тому ми перед буковинськими вболівальниками у боргу». До слова, в сезоні 1992/93 «Лада» також стала чемпіоном Буковини, проте через два роки була розформована й припинила виступи.
Олексій Єщенко в луцькому «Підшипнику» зібрав цілу плеяду перспективних футболістів – Ярослав Комзюк, Сергій Драницький, Юрій Бенько у майбутньому пограють на вищому рівні. А от 29-річний Володимир Цівчик із 17 голами став найвлучнішим гравцем західної зони. На своєму полі лучани дали бій кожному з фаворитів, відібравши очки в кожного з них. До слова, на той момент «Підшипник» вісім років поспіль не втрачав обласне чемпіонство, а за підсумками сезону 1992/93 знову став переможцем першості та володарем Кубка Волинської області.
Хто ще зміг себе проявити? Воротар Данило Ріхард (пізніше пограє за «Поділля» та в Казахстані) захисник Василь Качур (майбутній капітан «Борисфена») – у брошнівській «Галичині», півзахисник Михайло Гурка – в червоноградському «Шахтарі», голкіпер Роман Байрашевський (ЦСКА, «Система-Борекс», «Верес») і нападник Віктор Мацюк («Поділля», «Шахтар», «Закарпаття», «Оболонь») – у ковельському «Сільмаші».
Догравали в змаганнях і ветерани: за довгівський «Аваль» – 33-річний півзахисник Михайло Ловска (легенда «Закарпаття», яким цікавилося київське «Динамо»), 39-річний нападник Ярослав Чечель («СКА-Карпати» Львів) 14 голами відзначився у складі калуського «Хіміка».
Самобутня команда «Сокіл-ЛОРТА» зі Львова зібрала низку цікавих футбольних персоналій. Скажімо, Едуард Валенко та Орест Шмигельський у майбутньому стали відомим арбітрами. Богдан Блавацький і Роман Гданський – тренерами (перший очолював жовквівський «Гарай», звідки вийшли Володимир Єзерський і телекоментатор Віктор Вацко, другий – винниківський «Рух» часів становлення на професіональному рівні). Пограв поруч із молоддю і 35-річний форвард Степан Юрчишин – легенда «Карпат», рекордсмен Першої союзної ліги, збірник, якого запрошували в київське «Динамо»). До слова, «Сокіл-ЛОРТА» частину підготовки проводив за кордоном, в Угорщині, збирав спочатку дуже відомих місцевих футболістів. Втім, здійснити всі плани не вдалося через скруту в підприємства-спонсора ‒ Львівського об’єднання радіотехнічної апаратури.
Портрет лауреата – «Бескид» (Надвірна)
Воротарі: Мочерняк Назар (02.08.1974), Рипан Олег (28.07.1972), Хопта Степан (01.12.1957); польові гравці: Гошовський Роман (29.07.1971), Гуменюк Олег (11.11.1974), Гусак Богдан (04.05.1972), Дімітров Віктор (27.02.1962), Дорош Орест (30.06.1971), Зеленюк Ігор (15.10.1972), Іванків Руслан (07.03.1972), Кацол Сергій (28.10.1971), Мавров В’ячеслав (18.01.1960), Максим’юк Роман (14.06.1974), Мельничук Володимир (11.12.1971), Новаківський Андрій (16.08.1971), Паславський Олег (08.07.1972), Пахольчук Ярослав (30.05.1965), Петрик Олександр (25.01.1963), Пилипенко Василь (01.07.1970), Приймак Леонід (14.09.1972), Русак Роман (17.02.1972), Ручкан Євген (05.02.1963), Сметанін Ігор (06.07.1963), Ханенко Василь (23.02.1975), Харандюк Тарас (23.12.1973), Чіх Василь (15.09.1954), Яворський Василь (01.01.1966); головний тренер: Краснецький Іван Михайлович (18.05.1945 – 23.04.2010, 64 роки).
Прямою мовою:
“Нинішній сезон виявився цікавим і напруженим для нашого колективу, ‒ розповів в інтерв’ю газеті «Український футбол» Іван Краснецький після тріумфального сезону. ‒ Ми дуже стрімко стартували в другому колі, адже ретельно готувалися до другої частини першості. Мабуть, одними з перших розпочали передсезонну підготовку.
Крім того, команда у нас молода. Хлопці прагнуть на полі довести, що вони варті грати не лише в перехідній лізі, а й класом вище. Адже не випадково нині Пилипенко грає у «Волині». Петрик постійно забиває, виступаючи за ужгородське «Закарпаття». Вдало вписався до основного складу «Прикарпаття» наш вихованець Сметанін. Серед лідерів у «Росі» – Рипан.
Ще раз наголошую – у нас дуже молода команда. Гравці 1972-1975 років народження. Лише голкіпер Степан Хопта, польові гравці Євген Руцкан і Віктор Дмитрів мають трохи футбольного стажу.
– Після завершення першого кола «Бескид-Тім» залишився без солідної фінансової підтримки з боку головного спонсора, який по суті, кинув номанду напризволяще. Який нині фінансовий стан команди?
– Важко, як і всім командам України. Приємно, що осторонь не залишилася місцева влада. Кошторис команди ввійшов до бюджету району. Так що живемо. Уважно стежить за командою представник Президента у Надвірнянському районі (так на той час називалася посада, аналогічна нинішньому главі РДА, ‒ прим.авт.) Петро Васильович Пупкар.
Зона 1
Підсумкове становище команд
| # | Команда | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | І | В | Н | П | М | О |
| 1 | «Бескид» (Надвірна) | 2:0 | 1:1 | 2:1 | 3:1 | 2:1 | 2:1 | 1:0 | 4:2 | 7:0 | 3:1 | +:- | 3:0 | 24 | 18 | 5 | 1 | 48-15 | 41 | |
| 2 | «Хімік» (Калуш) | 1:3 | 2:0 | 3:1 | 4:1 | 3:1 | 2:0 | 4:1 | 1:1 | +:- | 1:0 | 3:0 | 6:0 | 24 | 15 | 3 | 6 | 50-30 | 33 | |
| 3 | «Лада» (Чернівці) | 1:2 | 4:0 | 4:3 | 3:1 | 3:1 | 4:0 | 3:0 | 1:1 | 2:0 | 2:1 | +:- | 4:1 | 24 | 15 | 2 | 7 | 43-24 | 32 | |
| 4 | «Підшипник» (Луцьк) | 1:1 | 2:2 | 1:0 | 0:0 | 1:0 | 2:0 | 0:1 | 1:1 | 3:0 | 1:0 | 2:0 | 5:0 | 24 | 11 | 8 | 5 | 34-21 | 30 | |
| 5 | «Гірник» (Новояворівськ) | 0:0 | 1:3 | 3:4 | 3:0 | 2:0 | 1:1 | 2:2 | 2:0 | 3:0 | 2:0 | 1:1 | 2:0 | 24 | 11 | 5 | 8 | 39-30 | 27 | |
| 6 | «Галичина» (Брошнів) | 2:1 | 2:1 | 2:1 | 1:1 | 0:3 | 1:0 | 2:0 | 1:0 | 3:1 | 2:0 | 1:0 | 0:0 | 24 | 11 | 5 | 8 | 25-24 | 27 | |
| 7 | «Аваль» (Довге) | 1:1 | 4:0 | 2:1 | 0:1 | 4:1 | 1:2 | 3:0 | 2:0 | 4:0 | 2:0 | 3:0 | 1:0 | 24 | 9 | 7 | 8 | 33-24 | 25 | |
| 8 | «Ялинка» (Великий Бичків) | 0:0 | 1:5 | 0:1 | 1:2 | 2:0 | 0:1 | 3:1 | 1:0 | 4:0 | 2:0 | 2:0 | 3:1 | 24 | 11 | 2 | 11 | 32-33 | 24 | |
| 9 | «Покуття» (Коломия) | 0:2 | 0:1 | 0:2 | 0:0 | 0:2 | 0:0 | 0:0 | 0:2 | 3:0 | 3:1 | 1:0 | 3:0 | 24 | 6 | 7 | 11 | 20-24 | 19 | |
| 10 | «Шахта №9» (Нововолинськ) | 0:1 | 0:4 | 1:0 | 0:1 | 1:0 | 1:0 | 0:0 | 1:0 | 0:2 | 0:0 | 0:0 | 2:2 | 24 | 6 | 4 | 14 | 8-41 | 16 | |
| 11 | «Сокіл-ЛОРТА» (Львів) | 1:3 | 3:0 | 2:1 | 0:3 | 1:2 | 1:1 | 1:1 | 2:0 | 0:3 | -:+ | 4:0 | 3:0 | 24 | 6 | 3 | 15 | 23-35 | 15 | |
| 12 | «Шахтар» (Червоноград) | 0:1 | 0:1 | -:+ | 0:0 | 1:2 | 1:0 | 1:1 | 2:3 | 1:0 | 2:0 | 0:1 | 2:1 | 24 | 4 | 4 | 16 | 12-29 | 12 | |
| 13 | «Сільмаш» (Ковель) | 0:3 | 3:3 | 0:1 | 2:2 | 0:4 | 1:1 | 1:1 | 2:4 | 0:0 | 0:1 | 3:1 | 2:1 | 24 | 2 | 7 | 15 | 19-56 | 11 |
Найкращий бомбардир: Володимир Цівчик («Підшипник» Луцьк) — 17
Артур Валерко, Sport Arena.
