Змагальна програма плей-оф ЧУ з хокею розширюється.
Сьогодні, 13 березня, вступають у півфінальну сутичку «Кременчук» та «Легіон». Перед початком битви між першою та четвертою командами ліги своїми очікуваннями від протистояння поділився головний порушник сезону (108 хвилин штрафу) захисник калушан Павло Таран.
– Павле, як гадаєте, дві перемоги над «Кременчуком» у регулярці окриляють «Легіон»? Чи дають додаткову ін’єкцію перед стартом плей-оф?
– Звичайно! Особливо це додає сил та позитиву молодим виконавцям нашої команди, які на собі відчули, як це кайфово перемагати лідера сезону.
– Вже спланували «дорожню карту», як дебютант сезону «Легіон» маєте намір пробиватися у фінал?
– Ну, секрети команди я видавати не буду (посміхається). Скажу лише, що деякі моменти ми награвали під час підготовки до ігор із «Кременчуком». Гадаю, нам вистачить внутрішніх ресурсів, аби перемогти суперника в гостях. І неодноразово! Наша мета – пройти далі. Може, для когось наші цілі стануть несподіванкою, але ми збираємось довести протилежне тим, хто називає «Легіон» ніякою чи смішною командою.
– Це правда, що влітку ви мали варіанти продовження кар’єри за кордоном, але ви залишилися в країні і вибрали для продовження кар’єри українську команду?
– Так і є. Але ж закордонні варіанти я навіть не розглядав! Виїжджати з України, коли ти маєш війну в країні – це неправильна позиція. Навіть якби я мав легальний дозвіл на виїзд, я б не залишив межі країни! Не скажу, що я якийсь мега-патріот, але таке моє бачення цієї ситуації.
– Вам подобається у «Легіоні»?
– Гріх скаржитися. Тут створені всі необхідні умови, у нас склалася дружна, міцна команда, кістяк якої давно один одного знав, тому навіть не знадобився час на притирання. До речі, влітку в Україні мене запрошували до себе всі команди, крім ХК «Київ». Але «Легіон» для мене виявився найкращим варіантом продовження кар’єри.
– Який із шести матчів у сезоні проти «Кременчука» вам запам’ятався більше за інших?
– Найперший, коли на старті сезону ми отримали від них дев’ять шайб (1:9). Той ляпас запам’яталася навіть більше, ніж дві наші перемоги над «Кременчуком». Так, ми мали коротку лаву, але так програвати ми не мали права! Після того матчу кожен у собі розібрався, і це дало поштовх руху вперед. Напевно, якби тоді у жовтні програли з меншим рахунком, не було б такого позамежного настрою у наступні зустрічі з «Кременчуком». І, можливо, не було б перемог взагалі. Тож корисна поразка вийшла (посміхається).
– Той випадок, коли перемоги радують, а поразки – навчають.
– Саме так! Здається, після того розгрому більше в сезоні ми не пропускали, якщо не брати до уваги останню гру з «Дніпром» (1:11), коли у нас півскладу не вийшло на гру через травми та хвороби.
– В одному з нещодавніх флеш-інтерв’ю ви потролили лідера на той момент «Дніпро», мовляв, херсонці демонструють примітивний хокей і чогось бажають досягти при цьому… А в який хокей по-вашому грає переможець регулярки – «Кременчук»?
– Хороший суперник із непоганим малюнком гри та групою виконавців, які здатні самі щось створити біля чужих воріт. У них точно не стиль: «бий – біжи».
– Хто найнебезпечніший гравець «Кременчука»?
– Ми знаємо хто (сміється). Після серії плей-оф дізнаємося, чи виявилися вони насправді найнебезпечнішими гравцями.
– Павло Таран – лідер сезону зі штрафних хвилин. Звідки стільки агресії?
– Ось у першій грі чемпіонату мені помилково дали 5+20 у грі з «Дніпром» та головний рефері ліги Максим Урда потім це визнав і пообіцяв «встановити справедливість», але штраф так і залишився в протоколі і пішов мені до пасиву. Так і формуються лідери серед порушників…
Насправді, мій основний «багаж» порушень формують дисциплінарні штрафи, які накопичуються за розмови з суддями. Знаю, що не варто цього робити, але емоції захльостують… А так я не відносив би себе до «брудних» гравців, бо жодного разу в житті не травмував жодного хокеїста-суперника. Скажу так: наші судді особисто мені приділяють надто багато уваги, весь час повторюють на льоду, що стежать за моїми діями, але чому і куди вони дивляться? Я за те, щоби всіх судили однаково, а не концентрували увагу на Тарані.
– У «Легіоні» штрафують за невиправдані вилучення?
– Як і в будь-якій команді – це у «Легіоні» не вітається тренерами (посміхається).
– Пригадайте найсуворіший дисциплінарний штраф у кар’єрі?
– Пригадаю історію виступу у «Вітебську» 10 років тому, коли команду тренував білорус Дмитро Дудік. Мабуть, цей фахівець надивився болотного хокею в Подільську чи ще десь на росії і змушував мене та низку інших гравців нашої команди регулярно битися на льоду, бо за його методикою він вирішив залякати всю білоруську лігу. Одного разу ми приїхали в Гродно і перед грою коуч мені та партнеру каже: «Якщо сильно «горітимемо», то ти під’їжджай ближче до телевізійних камер і бийтеся з тим і тим. Якщо ні – штраф 300 доларів з кожного!».
– Билися?
– А що робити?! Я був молодий, доводилося виконувати настанову тренера. Багато було таких історій. Якось після першого періоду ми програвали Жлобіну 0:3 і тренер звертається до мене: «Паша, йдеш битися з лідером Андрієм Міхновим, який грав за «Металург». Якщо ні – звільнимо тебе.
– Завдання ще те.
– Коуч, мабуть, не знав, що я знайомий із земляком по збірній України, тому я під’їхав до Міхнова і попросив його вступити в контакт, інакше мене виженуть. Дякую йому, пішов назустріч (сміється). Ми тоді влаштували постановочну «бійку», не били один одного до вразливих місць, «потягалися» трохи і судді нас розтягли. Все пройшло красиво – без каліцтв та травм. Напевно, десь у Ютубі можна пошукати відео того договорняку у 2013 році.
В’ячеслав ВОЛКОВ, Sport.ua
