Минулого тижня завершився сезон чемпіонату України ВЮБЛ. Одними з останніх в Івано-Франківську чемпіонів визначали дівчата 2009 року народження та 2011 року народження. В обох вікових категоріях у фіналі зіграли господарки під керівництвом Аїди Євтушенко.
Серед дівчат 2009 року народження команда ОДЮСШ Івано-Франківськ стала чемпіоном – у фіналі вона переграла СДЮШОР м. Києва-ДЮСШ-3 з рахунком 72:41. Загалом команда Аїди Євтушенко провела весь турнір без поразок.
В змаганнях дівчат 2011 року народження чемпіоном стала команда Рівненщина-ОСДЮСШОР-БАСЛ, яка у фіналі переграла ІФОДЮСШ Івано-Франківськ з рахунком 52:43.
Після завершення сезону Аіда Євтушенко прокоментувала прес-службі ФБУ ситуацію з дитячим баскетболом у місці та успіхи команд в чемпіонаті ВЮБЛ.
– Чи розраховували перед початком сезону, що ваші дві команди зіграють у фіналі?
– Так, перед початком сезону я розраховувала, що обидві наші команди гратимуть у Фіналі чотирьох. Щодо місця, то це важко було передбачити, але знаючи дітей, підготовку, знала, що будемо в призах.
– Наскільки серйозно на склад команд вплинула війна?
– Коли почалась повномасштабна війна 24 лютого 2022 року ми з командою дівчат 2009 року народження були в Пущі-Водиці на змаганнях. Звичайно, спочатку був шоковий стан у дітей, батьків, взагалі не знали, чи будемо ще разом займатись.
Спочатку всі масово виїхали за кордоном, і я з дітьми на 2,5 місяці поїхала у Румунію. А потім повернулась додому і з часом вирішили відновити тренування. Щоб заняттями спортом відволікати дітей від цього жаху, від новин.
Звичайно, ми втратили гравців – хтось не повернувся в Україну, хтось повернувся, але перестав ходити на тренування. У нас в Івано-Франківську транспорт зупиняється під час повітряної тривоги і всіх висаджують. Діти не могли навіть доїхати до занять і на тлі цього батьки заборонили їм відвідувати тренування і поки вони не повернулись. Але кістяк залишився по дівчатам 2009 року, плюс до них я почала награвати трьох дівчаток 2011 року народження.
Що стосується команди 2011 року народження, то ми ще минулого сезону грали у чемпіонаті серед дітей 2010 року і зайняли 13-е місце, але я бачила, що дівчата перспективні. Перед цим сезоном треба було добирати команду, що у військовий час непросто. Фактично на трьох гравцях “виїхали” на друге місце в чемпіонаті.
– Яка ситуація з ігровою практикою? Знаю, що ви командою 2009 року народження їздили в Ригу на EGBL.
– Команда 2009 року народження навіть влітку грала, ми їздили на турнір в Італію. Один раз, дякуючи Нагорній Ірині Петрівні, ми їздили на етап EGBL у Ригу, де побачили рівень дитячих команд їх віку. Були в Польщі на турнірі, де також побачили рівень команд, побачили, до чого треба йти, чого повчитись.
– Розкажіть про те, як склався сезон. Чи були якісь ігри, які особливо запам’ятались?
– Готувались до всіх ігор. Впевненими не можна було бути ні в чому. Перед грою з київськими командами ми дуже хвилюватись, там гарні гравці, дуже на них налаштовувались. Особливо мені сподобалась команда КСЛ.
А потім десь дало своє тренування, зокрема дальніх і середніх кидків. У фінальному матчі я дуже довго була в напрузі і лише коли помітила на табло, що у нас є запас, то трішки заспокоїлась.
На жаль, не було всіх команд, які грали в попередні роки. Не було команди з Дніпра – сильна, цікава команда. Ті дітки, що залишились – молодці, що тренуються, що грають в змаганнях. Дякую ФБУ, що проводять змагання, бо якби не було занять, то невідомо, для чого тренуватись. Дуже важливо, що чемпіонат ВЮБЛ відбувся. Діти знали для чого йти, для чого тренуватись.
– Чого не вистачило команді 2011 року народження, щоб також завоювати золото?
– Багато чого. В першу чергу досвіду. Були діти, які за два дні до першого туру вперше прийшли на баскетбол. Просто тих, які займались з нами рік-два, їх батьки не пустили на виїзд і прийшлось грати з тими, хто просто погодився їхати до Рівного. Тому друге місце – це прекрасно.
Фактично маємо завдячувати трійці – Катерина Саприга, Євгенія Фафлей та Злата Галай – які тренувались зі старшими дівчатами, їздили з ними на турніри, набирались досвіду. Їм було важко, тому що два наших фінали були підряд. Якби трішки була більше пауза, могло бути може ще краще.
Плюс скажу, що 2011 рік народження в мене займаються в трьох різних групах. Вони збираються лише на змаганнях, нема зіграності. Тому роботи ще дуже багато. Але це їх перший чемпіонат.
– Тепер до індивідуальностей: троє гравчинь команди 2009 року народження тренувались з основною командою Франківська-Прикарпаття і стали чемпіонками Жіночої ліги. Наскільки вони виросли в баскетбольному плані за цей рік?
– Те, що їх взяли до основної команди – це просто чудово, тому що я не могла забезпечити їм стільки тренувань у великому залі. Завдяки тому, що Уляна Космач та сестри Мурзові тренувались з дорослими дівчатами, це дало їм великий поштовх. Дівчата дуже відповідальні, намагались не пропускати тренування, цілеспрямовані. І вся команда за ними тягнеться.
– Можливо ще когось би виділили з команди?
– Окрім згаданих дівчат скажу про Анастасію Олянську, яка може три гри відпрацювати “чорнову роботу”, а потім видати “феєрверк”, як вона зробила в домашньому турі перед фіналом.
– Одна з ваших вихованок – Кристина Філевич – на цих вихідних зіграє в складі збірної України 3х3 у відборі на чемпіонат Європи. Будете слідкувати за виступами?
– Звичайно. Я завжди кидаю посилання по групам, щоб не лише я дивилась, а й усі. Будемо вболівати. Вважаю, що шанси є, головне, щоб дівчата зіграли свою гру і проявили себе з найкращої сторони.
