Володимир Шаран: “У мене є знайомі серед військових і певною інформацією я володію”

Головний тренер ужгородського Минаю Володимир Шаран в інтерв’ю Sport Arena розповів, як змінилося життя всіх українців з початком війни росії на території нашої країни, а також поділився інформацією про майбутнє клубу.

– Володимир Богданович, 24-те лютого всі жителі України запам’ятають назавжди…

– Так, це точно. Наша команда повернулася зі зборів в Туреччині і готувалася до домашнього поєдинку із Зорею. Керівництво росії визнала так звані днр і лнр. Багато іноземних фахівців говорили про ймовірну війну, але ми всі сподівалися, що керівники двох країн про все домовляться. До самого кінця більшість людей не вірили, що на нас нападуть. Росія зі зброєю в руках прийшла на нашу землю. Зараз у нас гинуть діти, цивільні люди, військові. У мене щоранку починається з прочитання новин. Вже 65 днів йде ця жахлива війна.

– Що ви хотіли б сказати про наших воїнів?

– Справжній українець з останніх сил захищатиме свою землю, своїх громадян. Наші люди – з характером. Впевнений, що наші воїни – найсильніші. Хотів би сказати їм – честь і хвала вам! Ми всі захищаємо свою країну. А всі ті фашисти і рашисти – вони будуть знищені.

– Ми знаємо з історії, що перемогти ту чи іншу армію можна, а от людей перемогти неможливо?

– Звичайно. Ми всі бачимо, як наші люди в Херсонській області борються за Україну. У тому ж Мелітополі люди виходять на протести. Всі українці, по всьому світу, об’єдналися.

– Дуже багато міст серйозно постраждало від рук рашистів…

– Це видно на прикладі Маріуполя, Харкова. Мені знайомі розповідали, що творилося в Київській області, в тій же Бородянці. Це ж просто жах. Російські солдати – це нелюди. Про них можу говорити тільки нецензурно. Ці нелюди приїхали до нас з аулів. Вони там сиділи голодні, без роботи. Тепер їм пообіцяли зарплату в 200-300 доларів, і вони прийшли вбивати українців, громити їхні будинки. Вони в житті не бачили, як живуть нормальні люди. Вони стали мародерами, які крадуть унітази, спортивні костюми та інше.

– Була інформація, що серед загиблих солдатів росії переважають жителі Чувашії, Бурятії, Чечні, Забайкалля. Зі столиці служити ніхто не хоче…

– Так, там живуть у трьох містах. Крім Москви, Санкт-петербурга, ще, може бути і Єкатеринбурга – все інше це тихий жах. Вони тут у наших селах вперше побачили асфальт. Всі жебраки і голодні – тільки і змушують їх йти воювати. Іншої мотивації у них немає. А тепер порівняйте з мотивацією наших захисників.

– Весь цивілізований світ допомагає Україні, в тому числі і озброєнням. Воно здатне змінити співвідношення сил?

– Звичайно. У мене є знайомі серед військових і певною інформацією я володію. При більш потужному озброєнні у противника не буде шансів.

– Перейдемо до справ футбольних. Як йдуть справи у вашій команді?

– Слава Богу і нашим воїнам – наші гравці в безпеці. Всі пороз’їжджалися по своїх домівках. Я був весь цей час в Олександрії, разом зі своєю сім’єю. Зовсім недавно росіяни стріляли по Олександрії. Моя 12-річна дочка була дуже налякана. І хоча до цього ми не хотіли їхати, але ми прийняли рішення переїхати в Ужгород. За день до Великодня ми дісталися до Ужгорода.

Я поговорив з президентом Миная і він дав добро, щоб місцеві футболісти, а це 8-9 чоловік, почали проводити заняття. Ми займаємося 1 годину 15 хвилин. Тренуваннями це не назвеш, але все ж. З нами тренується і Максим Шацьких.

– Як ви думаєте, до вересня новий чемпіонат почнеться?

– Зараз цього не знає ніхто. Ракети прилітають в кожен район. На жаль, немає в Україні безпечних місць. Якби було закрито небо… А так ми всі чекаємо перемоги ЗСУ над фашистами з росії. Наш народ буде переможцем.

sportarena