Універсал НФК «Ураган» Михайло Грицина відповів на декілька питань напередодні 15-го туру Vbet Eкстра-ліги.
– Попереду заключна гра у 2023 році. Який матч із зіграних 12 вам найбільше запам’ятався та чим саме?
– Фрагменти в голові відклалися, мабуть, що з кожної гри. Але гра, яка спадає відразу на думку, то це гра з Соколом, правда запамʼяталась вона не так спортивною складовою, як неадекватною поведінкою певних осіб. У футзальній кар’єрі вже багато часу, а з такою історією зустрівся вперше, але надіюсь, що востаннє, адже таким ситуаціям не місце в спорті.
– Щодо вашої футзальної кар’єри, розкажіть, як все розпочиналось? Чому саме футзал та чи ваше було рішення в нього податись?
– Розпочинав шлях з футболу, а вже згодом перекваліфікувався в футзаліста. Пригадую, у 8-у класі мені говорили, що футзал це для мене, але все-таки тоді обрав футбол, бо покладав на нього надії й хотів саме там “зачепитись”. Гадаю, мені вдалось, адже пройшов до 2-ї Ліги України. Згодом, від футболу пішло розчарування. Повернувшись до Львова, потрапив у львівську «Енергію», там і розпочався мій футзальний шлях. А щодо спорту, то це в крові. Свого часу, мама була професійною спортсменкою, грала у гандбол. Вона завжди брала мене на тренування, пригадую, з залу я не виходив.
– Ваш син Лука також грає у футзал, а саме в академії НФК «Ураган». Чому обрали саме футзал? Що ви можете сказати про його гру та досягнення?
– Так, я дуже радий, що його тягне до такої красивої гри як футбол-футзал! Я бачу його захоплення і перевагу до футболу, але я дуже радію, що свою футбольну карʼєру почав з футзального шляху, бо якщо і далі буде бажання грати у футбол, то здобуті навички у футзалі будуть лише перевагою. Чесно, я дуже пишаюсь своїм сином, вже перелічувати його досягнень не буду, але вони в нього є. Я ними дуже задоволений на даному етапі його розвитку. Вірю в нього і насолоджуюсь його грою.
– Чи є забобони/ритуали у Михайла Грицини, яких дотримуєтесь перед іграми?
– Навіть не знаю. Якщо це можна віднести до забобонів, то стараюсь перед грою не стригти волосся, нігті, не голитись. Більше нічого такого особливого не пригадую.
– У грі 6-го туру НФК «Ураган» зі столичною командою «ХІТ» зіграли в нічию. Що можете сказати про цю гру та який настрій у команді на завтрашню гру?
– Гра лідерів чемпіонату завжди підігріває інтерес. Так складається, що завжди палкі й по-спортивному агресивні ігри між цими командами, що і додає більшого інтересу. Шкодуємо, що за домашню гру втратили 2 очки, проте на завтра налаштовані на позитивний результат.
– Як тривала підготовка до гри 15-го туру, адже була перерва між іграми та більше часу на підготуватись?
– Тренерський штаб кваліфікований, який дозує навантаження і відновлення, тому все пройшло добре. Десь підтягнули недоліки в грі, а десь підтягнули фізичну форму, більш збалансувались.
– Із зіграних 12-ти ігор на вашому рахунку 5 забитих голів та 4 асисти. Що мотивує вас та які налаштування особисті на сезон?
– Я радий приносити позитивний результат для команди, адже цього я і прагну кожної гри. Мотивація для мене — це сімʼя, хлопці на фронті, вболівальники. Налаштування на сезон — вигравати кожну гру та викладатись по максимум.
– Вашу зіграність з братом важко не помітити на паркеті, та чи часто сперечаєтесь на тренуваннях, і яке воно життя поза футзалом у братів Грицин?
– Так, ми й справді зіграні між собою, напевно через те, що вже багато років граємо разом. Мабуть, більше розуміємо, хто і як зіграє в ситуації, яка виникла у цю мить. У нас якщо і бувають сварки, то лише на паркеті. Життя на полі й поза ним — відрізняється.
– Попереду новий 2024 рік, що побажаєте читачам НФК «Ураган» та всім вболівальникам футзалу?
– Всім хочеться побажати найголовнішого — Миру та перемоги нашій Україні! Нехай у 2024 році закінчиться війна та буде багато приводів для щастя в кожній українській родині.
