Призерка Олімпійських ігор розповіла про враження від заїздів, шлях до медалі та скарги на організацію від інших каноїстів.
Українська веслувальниця Людмила Лузан завоювала “бронзу” в каное-спринті на Олімпіаді-2020 у дебюті цього виду програми на Іграх. Каноїстка стала третьої в одиночці на 200 метрів і таким чином принесла Україні 12-ту медаль Токіо-2020, а собі – дебютну в кар’єрі.
Після успішного фіналу веслувальниця поділилася емоціями з Суспільне Спорт.
- Про півфінал
“Звичайно, [у півфіналі] я фінішувала з запасом, не йшла в повну силу. Я знала, що перші-четверті потрапляють до фіналу, і я зробила все, як вважала потрібним. Знала, що в мене є запас, і готувалася на фінал. Я спокійно, впевнено стала і в тестовому режимі пройшла дистанцію”.
- Про “бронзовий” фініш
“У фіналі план був просто від старту й до фінішу намагатися віддати всі сили, що в мене є, і я це зробила. Досі не можу повірити! Зараз я готуюсь до завтра, налаштовуюсь, бо в мене далі дистанція 500 метрів у двійці. Будемо далі працювати, не розслабляюся зовсім.
У нас такий вид спорту, що секунди однакові кожні змагання показувати неможливо, тому що дуже багато залежить від погодних умов. Коли попутний вітер, завжди час швидший, коли зустрічний – час більший. Тому я не орієнтувалася на часовий показник”.
“Заїжджала на фініш і відчувала: ось, тут останній гребок. І я не зрозуміла, що я в трійці. Мені здалось, що можу бути й четверта або п’ята. Зразу засмутилась: напевно, могла краще, десь, може, щось не так зробила. Поїхала прямо, не дивлячись нікуди. Потім я розвертаюся й дивлюсь на табло, і я третя! В мене просто сльози щастя на очах”.
- Про проблеми на старті
“Я стартонула добре, потім на двох-трьох гребках я провалилась. Далі знову піднялась і почала розганятись далі. Не все вийшло так, як я хотіла. Була помилка на старті, я це розумію, але я щаслива, що мені вдалось швидко зібратись, наздоганяти-наздоганяти й їхати на фініш ще сильніше”.
“Мені все подобається. Багато хто каже, що канал поганий, що хвиля, вітер боковий. В мене такого нема. Я приїхала і зразу зрозуміла, що це моя погода, це мій канал, це мої змагання, і все складеться так, як має бути. Я їхала з такими думками, і так і склалось. Я задоволена”.
- Про критику каналу та акліматизацію
“У мене нема такого, що мені заважав часовий пояс. Я приїхала сюди, і зразу в мене акліматизація пройшла чудово. Відчуваю себе відмінно. Як своя тут приїхала”.
- Про формулу успіху
“Це любов до свого виду спорту, це максимальна віддача. Якщо робити, то віддавати себе повністю. А якщо просто так, то взагалі краще не братись. Любов і праця. Незважаючи ні на що, не дивлячись по сторонах, іти до своєї цілі. Немає нічого неможливого”.
- Про те, як прийшла у веслування
“До цього я займалася десять років спортивною гімнастикою, виконала “майстра спорту” і зрозуміла, що це мій максимум і я вже більше не досягну, потрібно щось міняти. Спорт у моєму житті був з чотирьох років, і я не уявляла мого життя без нього. Мій брат займався веслуванням. [Там] відкрився новий вид – жіноче каное, і він мене запросив спробувати.
Я прийшла й одразу закохалася у веслування. Мене поставили в човен, я зробила гребок, і мій перший тренер сказав, що в мене все вийде, що в мене талант. Сказав: “Давай, будеш тренуватися”
Тоді я зрозуміла, як це – любити свій вид і ходити на тренування з задоволенням кожного дня. Ходила я на гімнастику, і мені здавалося, що це мука для мене. Я висока, не така гнучка, як інші, і мені багато чого не вдавалося. А коли прийшла у веслування, зрозуміла: ось тут я себе покажу, це мій вид спорту”..
- Про підготовку до Олімпіади
“Все складалось так, як має бути. Я вважаю, що навіть цей [додатковий] рік нам пішов у плюс, тому що був іще рік, щоб додати, зробити все правильно та добре підготувати і 200 метрів, і 500. Мій тренер робив усі умови для того, щоб я вийшла на потрібний рівень. Чемпіонати України, Європи та етапи Кубка світу ми проходили як етапи підготовки до Олімпійських ігор, щоб максимальний результат показати саме тут.
Дуже дякую своєму тренеру. Це наша спільна маленька перемога. Я думаю, що все попереду. Це тільки початок, перша доросла Олімпіада”.
